важко описати що таке щастя взагалі. це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших
хоч трішки кращим.
у оповіданні олекси стороженка “скарб” щастя само прийшло до лежня павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення павлуся. а от в оповіданні “цвіт щастя” б.лепкого
маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. вже сам пошук робить його
щасливим.
в жизни всегда есть место подвигу!
каждую секунду своей жизни мы думаем. мы думаем обо всём на свете. и о людях, и о и о предательствах, и о подвигах. но как часто мы делаем то о чём думаем, то о чём мечтаем?
каждый в своей жизни мечтал совершить что-нибудь
героическое, сделать подвиг. но! что сподвигало нас на эти мечты? корысть. да.. каждый мечтал, что им будет восхищаться любимая или любимый, будут гордиться родители или завидовать друзья. каждый хотел сделать что-нибудь этакое, что выделило бы его из толпы. а как же иначе? человеку вполне
свойственно хотеть быть лучше окружающих, это его природа. а многие ли сделали тот самый подвиг о котором мечтали? ну.. может быть процентов пятнадцать. а сколькие этим не хвастались? ну процента два от силы. а сколькие сделали свой поступок не для того, что бы быть на кого то похожим,
самоутвердиться или ещё что-нибудь в этом роде? единицы. а кто знает, что такое .
ты думаешь, что супер мэн - герой или считаешь героем своего деда, что воевал на войне? а ты уверен, что не ошибаешься? сделал ли тот самый дед мир лучше тем, что убил четырёх танкистов или сепер мэн тем,
что убивал преступников? и правильно ли вообще было возводить их в статус героев? кто на это ответит? кто скажет: почему он герой, а не мошенник, не невольник судьбы или не пытается как то самоутвердиться? а можно ли назвать подвигом вызволение бабушки из горящего автомобиля, для того что бы
твоя девушка гордилась тобой и не думала, что ты трус? а были бы люди честнее - было бы место "подвигам"? и понадобились бы они вообще? может быть настоящий подвиг совершает мать, что работает, отводит и забирает детей из школы, готовит, убирает и всё только для того что бы выжить самой и выжили
её дети. при этом она разве гордится своей жизнью, её восхваляют, и что она получает в награду? и мечтала ли она когда-нибудь вообще о таком "подвиге", о такой жизни?
наверное точно и нельзя сказать: кто герой, а кто нет. жизнь она такая, что ни когда не даёт однозначного ответа.
под пониманием большинства людей слова "подвиг", место этому самому явлению безусловно всегда есть. а вот если вдуматься.. нужен ли
І. Карпенко-Ка
рий спирався не лише на народні
джерела, він ретельно вивчив опуб
ліковані історичні розвідки, з яких
стало відомо, що Сава Чалий —^ ре
альна особа, міщанин з Комаргорода
на Поділлі, який 1734 року склав
присягу на вірність російській ца
риці Анні Іоанівні, а з 1736 року
фігурує в документах як козацький
полковник на службі в Речі Посполи
тої. Чалий активно допомагав у бо
ротьбі з гайдамаками (протягом
1737-1738 рр. брав участь у кількох
антигайдамацьких виступах).
Ідейно-тематичний зміст. «Сава
Чалий» — трагедія в 5 діях і 7 карти
нах. Карпенко-Карий традиційно по
чинає п’єсу просторою експозицією,
змальовуючи панорамні картини
страждань та бід українського наро-
ДУ- 3 розмови колишніх селян поста
ють жахливі картини безчинства
польських шляхтичів, що вигадують
н°ві податки та відробітки («один
День за березову кору, один день за
Рижики, один день за опеньки, і ще
» Це вже прямо сміх — один день
чавщини за … конвалії»), утисків та
Жорстоких розправ над непокірними.
У трагедії органічно злилися зов
нішнє коло драматичного конфлікту
(боротьба українського народу зі
шляхтою, обстоювання своїх прав і
віри) та внутрішнє (злочин і трагедія
ватажка повстанців Сави Чалого, що
став зрадником).
Сава Чалий, славний запорожець,
що дістав освіту в Києві в братстві
(ідеться про Києво-Могилянську ака
демію), виступив проти польських
магнатів та козацької старшини, щоб
боронити свій народ від утисків,
злодійств шляхтичів; за православну
віру та церкву. Ім’я Сави стало сим
волом гайдамацького руху, непоко
ри, помсти панам. Скривджений
люд, козаки з Січі стають до лав Ча
лого, проте сам ватажок, надмірно
розважливий і обережний, бачить
єдиний порятунок у тому, щоб поки
нути стару Україну та «заснувати но
ву на вільних козацьких степах біля
Лугу Великого».
Не вичікувань та розважливості
чекає від ватажка його побратим —
Гнат Голий, він прагне бою, помсти:
«Навколо скрізь народ катують безо-
ружний, а ми тут будемо мовчать і
ждать? ». До Гната пристає більшість
кошовиків, його обирають отаманом,
а Чалий, погодившись на умови
Ш мигельського, переходить під ко
рогви польського короля та стає
прислужником магната Юзефа По-
тоцького. Приставши до польської
621