Говорюща риба з казки Емми Андрієвської мала добре серце, але була “соромом родини”, бо не мовчала як інші. Тому її вигнали з риб’ячої громади. Але героїня привітна, щира, добра, вірна, готова до іншим. Надмірка балакучість є її недоліком, навіть якщо не було співрозмовника, то вона говорила сама з собою. Рибі пощастило, коли вона зустріла рибалку. Вони почали товаришувати. На жаль, через свою довірливість говорюща риба загинула на
сковорці дружини рибалки. Рибалка був невдахою: йому не щастило з уловом, дружина постійно сварилася, докоряла чоловікові. Та говорюща риба розуміла чоловіка краще, ніж люди, і стала допомагати. Добрий рибалка не здивувався зустрічі з балакучою рибою, став їй другом. Він дослухався до порад риби і був щасливий приятелювати з нею.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/govoryushha-riba-geroyi/
1) Климко
2) У творі не сказаний вік
3) Найбільша Климкова радість - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, про них він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав "посередньо".
4) Климко мав дядька Кирила, друга Зульфата, також можна вважати його друзями дідуся Зульфата - Гарєєва, тітку Марину та вчительку - Наталю Миколаївну з її донькою Олею.
5) Климко був у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. У Климка було коротке русе волосся, маленький ніс та густі брови
6) У Климка був благородний, чуйний, уважний та турботливий характер. Сам хлопчик був щирим, добрим та працьовитим.
За переказами, Маруся народилася у 1620х роках на Полтавщині, де і прожила життя, складаючи і виконуючи пісні. Ці пісні народ дуже любив, а деякі з них дійшли і до наших днів, наприклад, «Засвіт встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю», «Віють вітри», «Котилися вози з гори», та інші. Всього Марусі Чурай приписується біля двадцатьох пісень.
За легендами, відома у народі пісня «Ой не ходи, Грицю» була написана Марусею від впливом власного життєвого досвіду. Маруся покохала Гриця, сина хорунжого Полтавського полку, і таємно заручилася з ним. У 1648 році парубок вирушив у похід, і дівчина чекала 4 роки на нього. Гриць повернувся до Полтави - покохав іншу дівчину. Зраджена Маруся вирішила отруїтися зіллям, що таємно взяла у місцевої відьми, але це зілля ненароком випив Гриць.
У 1652 році полтавський суд засудив Марусю Чурай за вбивство до страти, але універсалом Богдана Хмельницького її було звільнено з-під варти. Чи дійсно так було, достовірно довести тепер не можна, бо всі документи судових справ згоріли у 1658 році під час великої пожежі в Полтаві.