1. Вік персонажа.
2. Справжнє ім’я Алі.
3. Зовнішність.
4. Вчинки та риси вдачі.
5. Відношення інших персонажів до Алі.
Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали казкову повість Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».
Головним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.
Коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки пожаліла її. На цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». А потім закрутила гвинтик Недокватирці та вилікувала її, попереду Алю чекало багато інших дороблених справ. Також ми бачимо, що Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його слова й уявила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. Коли побачила несправедливість та жорстокість Недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «А ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі речі?!».
В кінці казки добро перемагає зло, жителі Недоладії з вдячністю згадуватимуть Алю. А вона ще має безліч справ вдома: попередити інших, чиї імена бачила у книзі «Справаномер». Тепер, коли слова дівчинки не будуть розходитися з ділами, вона матиме ще більше щирих друзів.
Прислiв’я — це народний вислiв повчального змiсту, що виражений реченням. Вiн формулює життєву закономiрнiсть або передає узагальнений суспiльний досвiд.
Наприклад: вiк живи, вiк учись.
Приказка — це стiйкий образний вислiв, який вiдзначається лаконiчною будовою. Вiн не формулює певної закономiрностi чи правила, не має повчального змiсту.
Наприклад: не мала баба клопоту, купила порося.
Казка – це епічний, переважно прозаїчний художній твір авантюрного, чарівного або побутового характеру здебільшого з установкою на вигадку.
Скоромовка - це коротка фраза з штучно ускладненою артикуляцією, що містить складні для вимови поєднання звуків.
Фольклор - це твори, що складені народом і передавалися із вуст в уста, із покоління в покоління, при цьому змінювалися і доповнювалися.
У творі "Захар Беркут" представлено яскраві образи захисників Батьківщини - волелюбні тухольці, очолювані мудрим Захаром Беркутом. Давня родова громада сильна своїм порядком, заснована на рівності, праці, згуртованості.
Не визнають тухольці боярської влади, для них єдина влада - природа. І саме вона допомагаєь їм побороти головного ворога - татаро-монголів. І тут без жертв не обходиться. Син Захара Беркута, Максим, потрапив у ворожий полон, але батько не погоджується ціною життя сина відкрити монголам шлях до Русії. Суспільні інтереси для нього важливіші за особисті.
Навіть жінки беруть участь у боротьбі: мужня Мирослава пропонує зробити бойові машини для метання каміння у ворогів. Рідне селище тухольців стало пасткою для завойовників: котловину заповнюють русичі водою, а ворогів розбивають вщент.
Великий народ, зрощений на грунті патріотизму, віданності загальній справі, волелюбності, залишиться нескореним! Мрія про щасливу добу відродження України здійснилась! Хай же мир і злагода панують сучасним світом!