Клава
Бідна сирота, від якої відвернувся коханий Корній; сама ростила доньку; тяжко хворіла,потім одужала; померла молодою. Сліпий старець подарував їй заповітне намисто, яке вона ніколи не одягала.
↓
Горпина і Павло
Були щасливі. Павло придбав для Горпини пишний вінок із стрічками. У ньому і в коралях вона виходила заміж
↓
Ніна
Лише вона могла ще дитиною верхи їздити на Мальві
↓
Дідусь Максим (Вишня-Ягода) і бабуся Ліна
Вчителі
↓
Тетяна Славко
↓
Сніжана (лікар-травматолог)
і Сергій Кавун(Пустельник-художник)
↓
Ростик - Софійка-Русалонька
Він уперше заявив про себе як поета, видавши невелику збірку поезій, що мала назву "Кобзар", яка стала символічною і дала друге ім'я поетові.
З дитинства Шевченко-кріпак зазнав страждань, знущання панів. Не було в Тараса ні справжнього дитинства, ні справжньої юності. Він став вільною людиною, коли йому виповнилося 24 роки.
Моральний обов'язок людини перед своїм народом Т. Шевченко вбачав у викритті кріпосництва .Боротьба Шевченка тому й тривала так довго, тому й була такою гострою, що це боротьба за душу українського народу. Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу. В його поезії клекоче ціле море горя народного, в ній — невільницький поклик до помсти і порив до свободи, прагнення бачити свою землю такою, де не буде ворогів. Шевченко впевнений у тому, що поки б’ються серця кобзарів України, не заснуть серця людей, прагнутимуть волі й щастя.