Володимир Галактіонович Короленко написав твір «Сліпий музикант», де постає проблеми духовного пошуку, свого місця у житті.
Цитатний план, глава 4:
1. «Є натури, ніби завчасно призначені для тихого подвигу любові»
2. «Невідома сила працювала в глибині дитячої душі»
3. «Ми часто сумуємо через неможливе»
4. «В темній душі хлопчика жило нездоланне поривання до світла»
5. «Не міг винищити внутрішнього тиску незадоволеної потреби»
6. «Нові відтінки оточуючого життя»
7. «Це був лише період тимчасового затишшя»
Говорити про українську літературу і не говорити про Лесю Українку просто не можна. Ці два поняття надто тісно пов’язані між собою, адже творчість Лесі Українки уже більше сотні років збагачує нашу вітчизняну культуру духовно, морально й інтелектуально. Леся Українка для українців — це берегиня, вчитель і добрий наставник. Тому дуже важко переоцінити роль і значення її творчості в усій українській літературі.
Леся Українка була однією з перших народних авторів, хто не побоявся звернутися до авангарду і спробувати свої сили у ньому, саме ця сміливість і вивела вже трохи відсталу літературу на зовсім новий світовий рівень. Лариса Косач любила експерименти, тому й намагалась писати у кардинально різних формах, і не визнавала схожість та примітивізм, це і стало її головною родзинкою. Завдяки оцим її старанням, умінням і навичкам зараз ми насолоджуємося її сонетами, дивуємося вправному володінню октавами, катренами, гекзаметром і верлібром. Безсумнівно, майстерність цієї жінки була на найвищому рівні, а це, своєю чергою, до зняти з української літератури тавро буденної і однотипної літератури. Дочка Прометея додала їй трохи вишуканості, оригінальності й витонченості. Тому, думаю, варто зупинитися і згадати про теми її творів. Звичайно, як і кожна жінка, Лариса Петрівна не могла не писати про кохання, з під її пера виходили чуттєві поезії, неперевершені драми і поеми. Згадаймо тільки «Одержиму», «Лісову пісню», «Камінного господаря», настільки по-різному у них висвітлено письменницею одне й теж саме вічне почуття, яка різноманітна емоційно-забарвлена лексика використана, які художні засоби застосовані. Це настільки дивує й заворожує, що цим просто не можна відверто не захоплюватися. Леся Українка зверталася й до більш глобальних у певному розумінні тем: вона писала про страждання і муки, правду та істину, справедливість і свободу, говорила про роль поета і поезії у суспільстві. Вона не залишилась байдужою й до теми України, навіть Іван Франко високо оцінив патріотичні рядки поезій Лесі: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як із уст цієї слабосильної, хворої дівчини». Тому, без жодних перебільшень, можна говорити, що письменниця збагатила українську літературу новими темами, роздумами й мотивами, за що не можна їй не подякувати.
Світ віддав належну шану цій відважній українській письменниці. В її честь збудовано декілька пам’ятників, її ім’я присвоєно вулицям, театрам, школам і бібліотекам не тільки в Україні, а й далеко за її межами, в Україні і в Грузії відкрито музеї, які присвячені життю Лариси Петрівни, твори Лесі Українки перекладені багатьма мовами світу, а на їх основі створено романси, пісні і навіть балети.
Отже, як було сказано раніше, творчість Лариси Петрівни Косач відіграла важливу роль у становленні української літератури і, безперечно, збагатила світову літературну скарбницю. Її твори стали для нас величезним подарунком, які досі з гідністю відстоюють статус української літератури на міжнародній арені.
