Образ Ганни. Головна героїня твору “Наймичка” Шевченка — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого Сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благородніший шлях .
Сама героїня – багатостраждальний український народ.
Образ офіцера – монархія. Він порівняно з постаттю Катерини є мізерним.
Селянин – символ вічного минулого. Він співчуває і одночасно засуджує. Образ вітру – труднощі на шляху Катерини.
Песик гавкає на вершника, бо відчуває злих людей.
Свідком трагедії дівчини є дуб. Біля нього обламані гілки, листки. Це паралель із долею Катерини. Гілка – це Катерина, яка відійшла від звичаїв, батьківських традицій. Червоний колір на картині символізує не тільки зрадливе кохання, але і вічність людського життя. Контрастність кольорів у одязі Катерини і офіцера.
Григорій Многогрішний – головний герой роману І. Багряного «Тигролови». Він «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець», як говорить про нього автор. «Юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій Многогрішний» - такі прикмети подаються про нього після втечі.
Григорій «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох». Григорій виявився людиною «зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі стиснених щелеп».
Його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього, як «про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що переступив "трибунал" і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда», «того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни...»
Перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. Толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. Він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. Його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. Щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. Він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж до матері, як не він. Водночас у Толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий.Отже, Толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.