Я думаю що для того щоб виховати в собі риси сміливості, хоробрості та кмітливості , потрібно почати з маленького. Для початку повірити в себе, не боятися показувати свою думку, навчитися швидко і без паніки реагувати на безвихідні ситуації. Це своєрідна операція самого себе. Мабуть кожен з нас участвував в вуличних бійках. Це була прекрасна можливість показати свої здібності, однак інколи потрібно вміти вирішити проблему словами. Тут нам і потрібна кмітливість Климко поступово , але зміг змінити себе. Багато ситуацій в нашому житті , залежать від нас, тому нам потрібно бути сміливими і хоробрими , але не забувати про кмітливість .
Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Объяснение:
Настя Лісовська, дочка священика, "мала в своїй крові батькову несамовитість і материн легкий норов". Батько подбав про те, щоб дочка отримала гарну освіту, називав її королівною. Та скінчились для Насті щасливі дні дитинства, коли її маму схопила татарська орда. Не встигла дівчинка пережити цю трагедію, як сама через кілька років стала бранкою. П'ятнадцятилітню Настю перевезли через Чорне море і продали в рабство.
Опинившись у султанському гаремі, Настя тяжко страждала. Але ховала свої страждання за веселим сміхом, за що отримала ім'я Хуррем — радісна. Коли султан Сулейман познайомився з нею, він оцінив її винахідливість, кмітливість і мужність душі.
Маючи гострий розум, постійно поповнюючи свою освіту новими знаннями, Роксолана досягла високого становища. Султан завжди прислухався до її мудрих порад, а його політика відносно українських земель була мирною під впливом Роксолани.
Оточена розкошами й почестями, Роксолана все одно не була щасливою. Постійна туга за втраченою Батьківщиною, глибока рана після загибелі батьків робили всемогутню султаншу нещасною. "...І не знайдеш винних, нікому не поскаржишся, не заплачеш ні перед ким".
Час зробив Роксолану безсмертною. Нам, українцям, слід пишатися тим, що вона — одна з нас. Відома на весь світ, нескорена русиночка з золотою косою...