Кожен сонячний весняний день моя мама порається на городі. Я вирішила Їй до Я схопила граблі і почала вправно розрівнювати землю на грядці, котру підготувала мама. На іншій ділянці я зробила тоненькі рівці для розсади. Мама приносить воду із колодязя. Поливає землю. Ми разом саджаємо молоду розсаду. А ще я допомагаю доглядати за рослинами. Вчасно їх поливати, полоти грядки від бур’янів. Нашею працею вони виросте гарний врожай. Я перевіряю опори у витких рослин. Те, що здавалося мені надійним навесні може впасти під натиском листя і пагонів. Також, якщо я побачу шкідників на городі я негайно же йду їх знищувати! Ось так я до своїм батькам. Мені дуже подобається ця праця, бо кожен день я вчуся чомусь новому. Та взагалі допомгати батькам на городі -це дуже добре і весело!
Здавна в Україні тополя була втіленням дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: «Струнка, як тополя», «Висока, як тополя», «Тонка, як тополя», «Гнучка, як тополя», «Самотня, як тополя». За народними повір'ями, виникнення цього дерева є результатом міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево.
Саме такий переказ Т. Шевченко поклав в основу своєї балади «Тополя». Як відомо, балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового спрямування з драматичним сюжетом. Твір відповідає всім цим ознакам. У ньому розповідається про те, як дівчина покохала козака, а той загинув. Минають роки, але дівчина все чекає свого коханого. Світ їй не милий («сохне як квіточка...»), нічого не може розрадити її. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим, але та попереджає, що краще помре, ніж одружиться з нелюбом. У розпачі дівчина йде до ворожки. Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука настільки тяжка, що красуня хоче втопитися. Ворожка дає зілля, яке треба випити. Дівчина не дотримується порад ворожки щодо того, як правильно це слід робити, і перетворюється на тополю.
Отже, це перетворення — єдиний фантастичний епізод у баладі, і взятий він із народної творчості. Все інше — реалістичне. Розповідь ведеться від імені оповідача. Це дає змогу авторові висловлювати поради дівчатам:
