Повість відомого українського письменника-гумориста Валентина Чемериса дуже кумедна, у ній розповідається про веселі пригоди головних героїв — підлітків, що живуть у селі на Херсонщині. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відданості, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання.
Справжня любов — це велике щастя людини. Воно визначає сутність особистості, іноді стає головним випробуванням у житті. Заради кохання здійснюються героїчні та безглузді вчинки. Навряд чи хтось із нас погодився б прожити, не пізнавши цього почуття. Думаю, що для більшості кохання значить набагато більше, ніж гроші, влада й слава.
В основі сюжету повісті лежить цілком життєва ситуація: Вітька Горобець закохався у свою подружку дитинства: „Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою“. І саме це почуття зумовило низку кумедних подій, які розгортаються в селі Великі Чаплі.
Ми довідуємося, як Вітька разом із товаришем Федьком Котигорошком обдумують план підкорення „дами серця“. Федько із радістю, як вірний зброєносець, допомагає найкращому другові в сердечних справах, адже він прочитав так багато книжок про кохання!
Спочатку хлопці готують серенаду, поцупивши гітару в сестри Федька та солом’яного бриля в пугала на городі у діда Свирида, але помиляються й співають під хатою баби Хіврі. Потім Вітько пише Галі вірша й надсилає до місцевої газети, але отримує відповідь, що треба писати про посівну, а не про кохання. Федько ж вирішує приворожити Гальку до Вітьки за до чарівного зілля, але отримує від глухої баби Фекли настоянку від болю в животі.
Найбільше мені сподобався епізод, коли хитра Галя використовує почуття закоханих хлопців й прохає Горобця то наносити повну діжку води, то нарубати дрова, а Петра Білого — посапати кукурудзу. Звістка про „конкурента“ приголомшує Вітьку, й він навіть викликає Петра на дуель.
Така відчайдушність не проходить повз увагу дівчини, й вона врешті-решт відповідає взаємністю. Вірний приятель Федько Котигорошко допомагає Вітькові й надалі: вирушає сватати Галю, але дістає відмову від її матері, яка радить закоханим почекати років 10.
На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне до коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.
Отже, повість Валентина Чемериса навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-справжньому любити, знайти собі заняття до душі, не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях.
