За ствердженням більшості критиків, повість Марка Вовчка «Інститутка» стала одним з найкращих творів її ранньої творчості і першою в українській літературі соціально-психологічною повістю, в якій кріпосницькі відносини в Україні зображені у всій їх непривабливості. Сила повісті полягає в тому, що письменниця розглядає життя кріпаків не з вікна дворянського маєтку, хоча вона й була за своїм походженням поміщицею. Марко Вовчок ніби переносить у свої твори найзаповітніші, найпотаємніші болі та думки кріпаків, начебто приникає у селянську душу, ніби входить в народ і зливається з ним.
Повість «Інститутка» — справжній жмуток кріпацької ненависті до панів, до панських знущань, які змушені були зносити селяни. Протягом усього твору відчувається, як назріває протест проти кріпацтва, що був єдиним шляхом до отримання волі. Відчувається рішучість українського народу, зростання його готовності до подолання перешкод, що стояли на шляху до мети.
Кріпаки у повісті зображені безправними, приниженими, змученими важкою працею. Ось тільки один із багатьох штрихів кріпацького життя: «Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної пісні стиха...». А життя кріпаків у маєтку лікаря після приїзду туди інститутки письменниця зображує так: «Коли б же поглянув хто, що там коїлось, що там діялось! Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти, й ті в неї не гуляли». З приїздом господині панська петля на шиях кріпаків затягувалася все тугіше, все більше селяни задихалися, все сильніше вони протестували, все активніше шукали порятунку, а декому вдалося вирватися з цієї петлі, та дуже дорогою ціною.
Всю жорстокість кріпосників відчула на собі і головна героїня повісті Устина. Погрози і знущання інститутки довели Устину до хвороби, але її все одно ганяли на роботу. Але навіть в таких важких умовах дівчина не втратила оптимізму, доброти, моральної стійкості, гідності і волелюбності.
У своїй повісті «Інститутка» Марко Вовчок стверджувала, що головним завданням того часу було визволення селян з кріпацтва. Народ жадав життя без панщини, бажав волі та свободи — така головна думка проходила через весь твір, виражаючи прагнення кріпаків. Саме цю ідею Марко Вовчок висловила у фразі головної героїні повісті Устини: «Любо на волі дих
1 А
2А
3В, Г, А, Б
4 1 а 2 в 3 г 4 б 4 д
5 Б
6 Б Сізіфа
7 В
8 А
9 А
10 В
11 1 А 2Б 3 Г 4 В
12 Злилися воєдино громадські й творчі інтереси Олександра Олеся, були нероздільними завжди. Уже його перша збірка "З журбою радість обнялась" виявила ліричний талант автора. Сердечністю і теплотою віє від кожного вірша збірки. Недарма Максим Рильський писав, що в особі О. Олеся інтелігенція вітала надійну творчу силу, визнавши його як щирого і безпосереднього лірика.
Поезії О. Олеся викликають захоплення в читачів і сьогодні, бо вони сповнені журби й радості, туги й болю. Сумним реквіємом по загиблих героях звучить "Жалібна пісня", де автор сподівається на помсту катам, обіцяє зробити все заради кращого майбутнього свого народу:
І волею край свій, як сонцем, заллєм.
Щоб міг він і другим зоріти.
Ні репресії, ні масові страти, ні заслання не могли вбити бажання жаданої свободи, бо кожний готовий був віддати за це власне життя. О. Олесь запевняє:
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один із них переваже...
Коли життя, — гриміть, громи!
За волю кожний з нас поляже!
Скільки болю і нещасть випало на долю письменника, але були в його житті і радісні зустрічі, й щасливі хвилини. Інакше не зміг би так піднесено співати гімн життю в поезії "Сміються, плачуть солов'ї".
Поет любив свою країну, хотів творити для її блага, але змушений був жити на чужині. Не знайшовши сили і сміливості повернутися з Будапешта в Україну, він дуже швидко почав проклинати себе за це. Невимовна туга за батьківщиною, почуття смутку і каяття, розпачу і журби знайшли своє відображення в поезії "Коли б я знав, що розлучусь з тобою". Він пише про люті муки, сміх і глум, які чекали його на чужині. Коли б він раніше знав, що в нього і руки будуть скуті, і пісні замкнені в мури, О. Олесь хоч попрощався б з рідним краєм і зник:
Объяснение:
Успехов в учёбе!!!
