Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкрив перед людством
безліч можливостей і в той же час обумовив появу
маси викликів, які охопили чи не всі сфери людського буття та потребують відповідного реагування.
Одним із важливих завдань, що постає перед економічною та юридичною науками, є вивчення такого
явища, як «дистанційна праця». Попри те, що кількість працівників, які реалізують трудову функцію
поза межами приміщень роботодавця, щодня зростає,
число питань, що пов’язані із дистанційною зайнятістю та потребують подальшого вивчення, залишається значним. Про необхідність проведення масштабних досліджень та формування національного
законодавчого поля, що регулювало би порядок застосування дистанційної праці, говорять як правники, так і економісти, проте національний законодавець і досі приділяє позначеній проблемі лише епізодичну увагу. Так, термін «дистанційна праця» не
згадується в жодному законі України, тоді як у декількох місцях мова йде про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної (ч. 8 ст. 179 Кодексу
законів про працю України (далі – КЗпП України);
ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо).
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню
проблем дистанційної праці присвячено роботи таких вітчизняних учених-правників, як Ю. О. Саєнко,
П. Ю. Світайло, Я. В. Свічкарьова, О. Г. Середа; дещо
більшу увагу названій темі присвячено в роботах
фахівців із економіки: Л. М. Ємельяненко, А. М. Колот, В. А. Красномовець, І. І. Моторна, М. М. Моцар,
Л. В. Новожилова та ін. Слід зазначити, що істотну
роль у формуванні поглядів українських науковців
відіграють роботи вчених із тих країн, де дистанцій на праця вже існує певний час у законодавчому полі.
Так, до вивчення особливостей правового регулювання праці дистанційних трудівників у своїх дослідженнях звертаються І. Я. Кисельов, О. В. Моцна,
А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, І. В. Погодіна,
В. Г. Сойфер тощо. Попри значну роботу, проведену
вітчизняними вченими в цій сфері, національному
трудовому праву й досі бракує цілісного погляду на
проблему дистанційної праці, який би віддзеркалював уже існуючий стан речей та сприяв якнайкращому захисту прав сторін трудових правовідносин.
Тому метою роботи є вивчення особливостей трудових відносин із дистанційними працівниками, що
істотним чином відрізняють їх від класичних трудових відносин
Объяснение:
Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкрив перед людством
безліч можливостей і в той же час обумовив появу
маси викликів, які охопили чи не всі сфери людського буття та потребують відповідного реагування.
Одним із важливих завдань, що постає перед економічною та юридичною науками, є вивчення такого
явища, як «дистанційна праця». Попри те, що кількість працівників, які реалізують трудову функцію
поза межами приміщень роботодавця, щодня зростає,
число питань, що пов’язані із дистанційною зайнятістю та потребують подальшого вивчення, залишається значним. Про необхідність проведення масштабних досліджень та формування національного
законодавчого поля, що регулювало би порядок застосування дистанційної праці, говорять як правники, так і економісти, проте національний законодавець і досі приділяє позначеній проблемі лише епізодичну увагу. Так, термін «дистанційна праця» не
згадується в жодному законі України, тоді як у декількох місцях мова йде про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної (ч. 8 ст. 179 Кодексу
законів про працю України (далі – КЗпП України);
ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо).
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню
проблем дистанційної праці присвячено роботи таких вітчизняних учених-правників, як Ю. О. Саєнко,
П. Ю. Світайло, Я. В. Свічкарьова, О. Г. Середа; дещо
більшу увагу названій темі присвячено в роботах
фахівців із економіки: Л. М. Ємельяненко, А. М. Колот, В. А. Красномовець, І. І. Моторна, М. М. Моцар,
Л. В. Новожилова та ін. Слід зазначити, що істотну
роль у формуванні поглядів українських науковців
відіграють роботи вчених із тих країн, де дистанцій на праця вже існує певний час у законодавчому полі.
Так, до вивчення особливостей правового регулювання праці дистанційних трудівників у своїх дослідженнях звертаються І. Я. Кисельов, О. В. Моцна,
А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, І. В. Погодіна,
В. Г. Сойфер тощо. Попри значну роботу, проведену
вітчизняними вченими в цій сфері, національному
трудовому праву й досі бракує цілісного погляду на
проблему дистанційної праці, який би віддзеркалював уже існуючий стан речей та сприяв якнайкращому захисту прав сторін трудових правовідносин.
Тому метою роботи є вивчення особливостей трудових відносин із дистанційними працівниками, що
істотним чином відрізняють їх від класичних трудових відносин
Объяснение:
Завжди цікаво подумати про те, що ж станеться з героями улюблених творів після завершення історії автора. Можна довго фантазувати, представляти ті чи інші варіанти, але найчастіше сам твір має натяк на те, що ж відбувалося б надалі, якби автор продовжував писати. Повною мірою це стосується і оповідання Євгена Гуцала «Сім’я дикої качки».
У цьому оповіданні автор розповідає історію хлопчика Юрка. Одного разу він повертався разом зі своєю подружкою з рибалки. Хлопчик не зловив риби, а тому хотів отримати хоч якусь користь в той день. Крім того, він хотів покрасуватися перед дівчинкою, а тому відібрав кілька каченят у качки. Він приніс їх додому і кинув там, хоча вони ніяк не могли проводить свого часу без води та без своєї мами-качки. Пізніше дівчинка Тося спробувала врятувати каченят, але було вже пізно. Після цього випадку у Юрка зіпсувалися відносини як з Тосею, так і з іншими хлопцями, які були його друзями. Зрештою хлопчикові стало дуже соромно за те, що він вбив каченят.
Я думаю, що такі випадки в дитинстві можуть вплинути на подальше життя людини. Якби Євген Гуцало продовжував свою розповідь, він би напевно показав, як сильно прояви совісті вплинули на Юрка. Після цього неприємного випадку з каченятами Юрко напевно став би дуже уважно і обережно ставитися до всього живого, що його оточує. Він би з особливим трепетом доглядав за свійськими тваринами і ні в якому разі не ображав би тих тварин, які живуть поза його будинком. Юрко ще довгий час відчував би сором за той свій вчинок з каченятами, а навколишні люди напевно натяками нагадували б йому про цей випадок. Втім, думається, що з Тосею він рано чи пізно помирився б. Ця дівчинка зовсім не схожа була на ту, яка може довго ображатися. До того ж, вона б напевно побачила б душевні страждання Юрка з приводу його вчинку і пробачила б його.
Чомусь мені здається, що таке трепетне і відповідальне ставлення Юрка стосувалося б не тільки тварин, а й людей. Він, як ніхто інший, відчув би цінність життя всього живого, що оточує людину. Я не виключаю, що продовження історії від Євгена Гуцала полягало б у тому, що Юрко знайшов би собі таку роботу, де йому необхідно було б допомагати всім оточуючим людям і робити їм тільки добро від чистого серця.
Продовження твору Евгена Гуцала «Сім’я дикої качки» зображувало б преображення головного героя Юрка. Читачі змогли б прочитати про те, як змінився цей хлопчик, які благородні і добрі людські якості він би почав проявляти. Все це сталося б через ті муки совісті за той вчинок з каченятами.