Улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. Це прекрасне місце для відпочинку, адже неподалік невеличке озерце, біля якого можна засмагати. Та й до лісу рукою подати. Проте мій тато любить повторювати, що дача – це не тільки відпочинок, а й працетерапія. Він вигадав таке мудре словечко, бо вважає, що людина оздоровлюється не тільки завдяки сонцю, чистому повітрю й воді, а насамперед завдяки праці. Тато залюбки майструє, оздоблює наш дачний будиночок, а я допомагаю мамі й бабусі збирати врожай овочів і фруктів. А нещодавно мені довірили відповідальну роботу – полоти грядки. Я назвав це заняття боротьбою з бур’янами.
Ох і нахабні ці вороги! Самі собі вродяться та й заважають овочам рости! То сонечко заступають, то вологу забирають, то поживні речовини крадуть. І стає рослинка кволою.
Аж тут я зі зброєю-сапою виходжу. Ховайтеся, бур’яни! Правда, треба бути дуже обережним, бо ворог підступний, уміє маскуватися. Хіба ж не було торік, що замість лободи я бурячки посполював?!
Тож я уважно придивляюся, неквапливо вириваю бур’яни, допомагаю собі сапою. Озираюся назад – стоять рівними рядочками бурячки, мов воїни, що вишикувалися на парад. А переможений ворог лежить. Він уже не страшний.
Після сеансу працетерапії почуваюся гордим. Ще б пак, таку важливу роботу виконав – урятував урожай.
2-й текст. Улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. Там на нас чекає не лише відпочинок, а й працетерапія. Так наш тато називає лікування працею.
Торік мені довірили полоти грядки. Я переконався, що це надзвичайно відповідальна робота.
По-перше, ти усвідомлюєш, що приносиш користь. Адже бур’яни завдають шкоди мешканцям нашого городу. Вони нахабно затуляють сонце, висмоктують вологу, а з нею і поживні речовини. Від такого сусідства корисні рослини можуть загинути.
По-друге, боротьба з бур’янами – справа нелегка. Вони вміють маскуватися. Тому потрібно придивлятися, що саме ти вириваєш: бурячка чи, може, лободу.
Крім цього, праця на городі приносить насолоду. Особливо приємним є результат: озирнешся і бачиш – бурячки рядочками стоять, мов визволені з полону бранці, і радіють. А підкорені вороги вже не страшні, нехай лежать собі у міжряддях.
Нещодавно я прочитала твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу». Ця повість дуже цікава й дуже мені сподобалась. Читаючи рядки твору, зрозуміла якою важкою була доля героя. Йому довелося пройти через складні випробування. Також зауважу, що Іван приємно вразив мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь порядністю, мужністю, щирістю та силою волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти до йому впевнено дійти до своєї мети. - Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби. Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Я розумію, що для перемоги хоча би в одному поєдинку, безумовно, слід докласти безліч зусиль та тривалих тренувань. Іван же неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість. Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.
З давніх-давен, на Русі зразком надзвичайної сили духу і великої сили волі були богатирі. Одним з них був Ілля Муромець. Хто ж такий Ілля Муромець? На відміну від більшості казкових богатирів Ілля Муромець був реальним персонажем. За розповідями, він був народжений в маленькому селі Карачарова, не далеко від міста Муром. Він був єдиною дитиною в селянській родині. За переказами, Ілля Муромець просидів не виходячи з дому тридцять три роки, але незабаром доля підкинула йому сюрприз у вигляді старців, що проходили повз села і завдяки яким він і став захисником Русі. Після того, як Ілля випив казкової води, яка була спеціально заговорена, він зробив свій перший крок, він, можна сказати і переміг самого себе і свої страхи. На подальшому своєму шляху Ілля Муромець, як і будь-який інший казковий герой, зустрічав безліч лиходіїв, які так і хотіли втілити свої злісні плани в життя. Першим з таких лиходіїв виявився - Соловей Розбійник, але на відміну від персонажа богатиря, цей образ був абсолютно казковий. Це був збірний образ степових кочівників, яким російський народ протистояв в кінці X - початку XI століть. Після того як Ілля мужньо розправився з лиходієм, він привіз його до Києва. На огляд людям. Навіщо ж Ілля Муромець ризикував собою? Ілля, на відміну від інших російських богатирів, здійснював свої подвиги заради матінки-Русі, а не заради нагород з княжого двору, спохвали і слави. Про це говорить той факт, що коли Ілля Муромець виявився на перетині трьох доріг, богатир пішов в ту сторону, де він був знайшов свою смерть. Цей рішення далося богатирю не легко і поїхав він на Київ, щоб постояти за Русь, битися з ворогами і доблесну службу несті. Іменно ось так закінчилась розповідь про славного богатиря, але насправді, це був тільки початок легендарного шляху Іллі Муромця. Завдяки своєму величезному мужності і непохитної сили волі і великої любові до рідної землі Ілля Муромець став улюбленим казковим персонажем.
Ох і нахабні ці вороги! Самі собі вродяться та й заважають овочам рости! То сонечко заступають, то вологу забирають, то поживні речовини крадуть. І стає рослинка кволою.
Аж тут я зі зброєю-сапою виходжу. Ховайтеся, бур’яни! Правда, треба бути дуже обережним, бо ворог підступний, уміє маскуватися. Хіба ж не було торік, що замість лободи я бурячки посполював?!
Тож я уважно придивляюся, неквапливо вириваю бур’яни, допомагаю собі сапою. Озираюся назад – стоять рівними рядочками бурячки, мов воїни, що вишикувалися на парад. А переможений ворог лежить. Він уже не страшний.
Після сеансу працетерапії почуваюся гордим. Ще б пак, таку важливу роботу виконав – урятував урожай.
2-й текст. Улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. Там на нас чекає не лише відпочинок, а й працетерапія. Так наш тато називає лікування працею.
Торік мені довірили полоти грядки. Я переконався, що це надзвичайно відповідальна робота.
По-перше, ти усвідомлюєш, що приносиш користь. Адже бур’яни завдають шкоди мешканцям нашого городу. Вони нахабно затуляють сонце, висмоктують вологу, а з нею і поживні речовини. Від такого сусідства корисні рослини можуть загинути.
По-друге, боротьба з бур’янами – справа нелегка. Вони вміють маскуватися. Тому потрібно придивлятися, що саме ти вириваєш: бурячка чи, може, лободу.
Крім цього, праця на городі приносить насолоду. Особливо приємним є результат: озирнешся і бачиш – бурячки рядочками стоять, мов визволені з полону бранці, і радіють. А підкорені вороги вже не страшні, нехай лежать собі у міжряддях.