Тема: туга за рідним краєм.
Ідея: ніде людині не буде так спокійно, як на Батьківщині.
Художні засоби "Під чужим небом"
Епітети: паризькі бруки, вулиці прастарі, матернії руки, вогненний слід, сіре поле, кришталеві хвилі, смертний біль, бронхітне гавкання, цвинтарно-мертвий спокій.
Анафора: Ні, не знайти. Ніхто не знає / Ніхто не чув твоїх плачі.
Повтори: А я тут, на чужинних бруках, чужий - несу чужий тягар; Тільки б рідного поля зворушлива стрічка! /Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
Ритор. запитання: Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? Що мені телефони, версалі, експреси? Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?
Алітерація: (р) - Зростає лише рівний профіль і зоряний зір.
Життя людині дається один раз. Цей неоціненний талісман дарує Всевишній кожному, і наше право розпоряджатися цим талісманом: чи віддати його на картання, чи, може, разом з ним нести між люди світлий промінь щастя та радості.
Моральні зусилля необхідні людині в процесі боротьби за саму себе, за становлення себе як різносторонньої і гармонійно розвиненої особистості. Прагнучи затвердити людську сутність, людина удосконалює свої якості.
Глибокий сенс вислову: "Людина — це звучить гордо!" — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. Відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. Вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.
Автор: Микола Вороний
Рід: лірика
Вид: філософська
Тема: розповідь про любов матері до дитини.
Ідея: материнська любов є всепрощаючою.
Художні засоби:
Символ: материнське серце.
Порівняння: як гадюка; мов кат;
Епітети: зрадлива, лиха гадюка; лютий злочин; скажений жах; серденько неньчине.
Звертання: мій любий.
Риторичне питання: чи тебе не болить?