Твір на тему "як ви розумієте таке висловлення дж. ф. кеннеді: "не питай, що твоя країна зробила для тебе, а запитай, що ти зробив для своєї країни" .будь ласка нада
Всі чули ці слова Кеннеді. Але чомусь всі продовжують "нити" про те, як все у нас погано. Але от щось робити, щоб стало краще, не хоче ніхто. І всі чомусь забувають, що якщо нічого не робити, то і краще не стане. Всі очікують халяви. Чекають, що хтось (сусіди, влада, добрий дядько, потрібне підкреслити) просто прийде і дасть їм нову систему освіти, відремонтує школи, побудує лікарні та навчить лікарів, побудує заводи і т.п. Але див на світі не буває. І все треба здобувати самому.Якщо кожен українець здасть по 100 гривень, то загальна сума складе близько 5 мільярдів гривень. Якщо врахувати тих, хто не може собі це дозволити, то сумма буде десь 3-4 млрд (Ах так, я забув, ніхто не може цього зробити, всі ж в нас такі бідні і чекають мани небесної). До чого це я? А до того, що на ці гроші можна зробити багато чого - відремонтувати ті самі школи та лікарні, наприклад. Створюйте (або вступайте) громадські організації, збирайте гроші, та робіть те, що може покращити життя людей в Україні (я знову забуваю, що ніхто не буде цього робити - навіщо, це ж для інших людей, а не для себе, простіше сидіти та нити, що держава для тебе нічого не робить). Якщо цього не робить влада, то треба брати владу в свої руки. Десь можна заставити уряд виконати твої вимоги, десь зробити самому.Я вже є членом однієї суспільної організації і вже побачив, що можна своїми руками досягти того, що не зробив уряд. І навіть більш ефективно у деяких випадках - це ж треба тобі, а не уряду.Чули вислів "Хочеш зробити добре, зроби сам"?
—яка совість, така й честь. — безчестя гірше смерті — бережи честь з молоду,а здоров'я під старість. —добро стратити — наживеш, честь втратити — пропадеш. — як не маєш краси, то май хоч честь. — скромність прикрашає людину. — від своєї совісті не втечеш. — водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. — очі — міра, душа — віра, совість — порука. — руки білі, а сумління чорне. — совість гризе без зубів. — хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. — сором казати, а гріх утаїти. — сором — не дим, очей не виїсть. — хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. — чужим добром не розбогатієш, — чужим коштом не нагрієшся. — не пхай свою ложку в чужу миску. —не лізь нікому з постолами в душу. — кривими дорогами ходиш, добра не жди. — за твоє добро — кулак тобі в ребро. — не бери, де не поклав. — одна дяка, що за рибу, що за рака. — не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напитися. — йому в очі наплюй, а він обмажеться тай каже: „роса божа". — нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. — слово дорожче грошей. — свит в городі одна честь: поліно. — і святи свиню, то свиня все свинею буде. — з — газда, з панами — пан, з свинею — свиня. — хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.
Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
