Капітан Макака був бридкий і далеко не гарний. Та и дружина Нудота в ньго була теж не красуня. Я би дав(ла) йому таку пораду:не слухай те ,шо говорять інші.
На протязі всього свого існування український народ складав пісні. Пісня відігравала дуже важливу роль у його житті. Вже у далекому минулому наші предки жили із піснею на вустах. Вони надавали пісням магічного значення, супроводжували ними певні обряди, які виконувалися у різні пори року.Пісні також є багатющим історичним матеріалом, який відбиває важливі, значущі події в історії українського народу, його ставлення до цих подій.Також українські пісні розповідають про безліч приватних історій, про життя окремих людей, з якими траплялося щось таке, про що не можна було не скласти пісню, не розповісти про це. Але є багато пісень, які відображають і звичайні, побутові події. Саме з них можна найкраще дізнатися про побут українського народу.Отже, народ України надавав надзвичайно важливого значення пісні. Пісня допомагала людям самовиявлятися, відображала самобутність українського народу, розповідала іншим народам про Україну.Я люблю українські пісні.
Сюжетні лінії «Дорогою ціною» — відтворення історичної епохи в оповіданні; — боротьба героїв за волю і власне щастя; — щире почуття кохання між Остапом і Соломією. М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХ ст. за до творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ ст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах. Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».
