Одним з найбільш зворушливих образів у творчості Т. Г. Шевченка є образ матері. Не можуть не вразити ті ласкаві, чулі слова, якими великий Кобзар ушанував матір, звичайну українську жінку, що ласкою і добротою загоювала страждання своїх дітей серед злиднів і неволі. Сам поет відчув щастя тільки у дитинстві, доки була жива його мати, доки вона тішила і зігрівала своєю ласкою чулого хлопчика. Та вона рано померла, а час розставання з найдорожчою людиною він запам’ятав на все життя:«Там матір добрую моюЩе молодую у могилуНужда та праця положила».Образи жінок-матерів у творах Тараса Шевченка багатостраждальні. Такими є Марія і Катерина з однойменних поем, такою є і Ганна з поеми «Наймичка». У цій поемі митець розповідає про життя нещасної Ганни, яку жорстока доля позбавила щастя справжнього материнства. Серце автора сповнене всеосяжного болю і глибокого жалю до цієї нещасної жінки. Розповідаючи історію Ганни, поет наголошує не безоглядному, щирому коханні героїні, яке так і не принесло їй щастя. Але Ганна була сильною натурою і повела себе інакше, ніж героїні інших творів Кобзаря. Вона підкинула своє немовля заможнім людям.Безталанна матір не змогла забути свій гріх і повернулася до родини, куди віддала сина, найнялася до них помічницею по господарству. Її любов не охолонула протягом довгих років, обгортаючи дитину ласкавим і чулим почуттям:«Вона чує з тії хати,Як дитина дише…В будень і в неділюГоловоньку йому змиє».Тарас Шевченко добре розумів материнські почуття і глибоко відчував душевний біль матері. Серед щоденних клопотів і важкої праці навіть вночі мати завжди почує, як її дитина ледве ворухнеться:«І укриє, й перехрестить.Тихо заколише…Сама не доїсть і не доп’є,Його нагодує».А скільки сил потрібно було бідній Ганні для того, щоб приховувати, що вона рідна мати хлопчика:«Тільки наймичка шептала:Мати, мати, мати!»І лише на порозі смерті жінка відкрила синові їхню таємницю:«Прости мене! Я караласьВесь вік в чужій хаті…Прости мене, мій синочку!Я… я твоя мати».Трагізм образу головної героїні поеми Шевченка «Наймичка» був продиктований жорстокими моральними законами, які панували в ті часи серед селянства і за якими Ганна була змушена соромитися свого материнства. Але, в той же час, у цьому творі Кобзар підніс образ жінки-матері на найвищий щабель вірності, глибини і чистоти почуттів, зобразив велич і моральну красу прекрасного за своєю суттю материнства.
Образом трагедійного звучання є Регіна. Життєвою драмою героїні було те, що вона всупереч власному бажанню (хоч і на деякий час) погодилась із жорстокими нормами соціального світу. Розкриттю справжнього єства Регіни сприяють зображення сцен ЇЇ сімейного життя. Її чоловік Стальський скаржився на своє нещасливе подружнє життя, «знищене, затроєне». Для нього Регіна – «ворог, найтяжчий, смертельний ворог». Якою ж стала героїня після десяти років заміжжя? Автор описує здивування, біль та приховане егоїстичне почуття задоволення Євгенія у момент зустрічі після довгої розлуки з ідеалом своїх мрій: «То була якась виблідла, невдатна копія його ідеалу. У неї не було того чарівного блиску, що колись так раптово, безвідпорно заполонив його душу».І. Франко підкреслював думку про те, що Регіна – жертва багаторічної боротьби між високою піднесеністю та негативним сприйняттям світом подібних натур. Отже, цілісний розвиток характеру героїні гальмувався несприятливим оточенням. Божевільна Регіна вбила свого чоловіка жорстоко. «Хробачок» відліковував кожен рік її страждань, коли доводилося терпіти знущання нелюба. Не знайшла й часточки своїх ідеалів героїня. її смерть вражає читачів, примушує замислитись над проблемами трагедії людини, що не знайшла реалізації своїх мрій. Образ Регіни такий же психологічно вмотивований, як і Анни Кареніної чи Офелії.
Образом трагедійного звучання є Регіна. Життєвою драмою героїні було те, що вона всупереч власному бажанню (хоч і на деякий час) погодилась із жорстокими нормами соціального світу. Розкриттю справжнього єства Регіни сприяють зображення сцен ЇЇ сімейного життя. Її чоловік Стальський скаржився на своє нещасливе подружнє життя, «знищене, затроєне». Для нього Регіна – «ворог, найтяжчий, смертельний ворог». Якою ж стала героїня після десяти років заміжжя? Автор описує здивування, біль та приховане егоїстичне почуття задоволення Євгенія у момент зустрічі після довгої розлуки з ідеалом своїх мрій: «То була якась виблідла, невдатна копія його ідеалу. У неї не було того чарівного блиску, що колись так раптово, безвідпорно заполонив його душу».І. Франко підкреслював думку про те, що Регіна – жертва багаторічної боротьби між високою піднесеністю та негативним сприйняттям світом подібних натур. Отже, цілісний розвиток характеру героїні гальмувався несприятливим оточенням. Божевільна Регіна вбила свого чоловіка жорстоко. «Хробачок» відліковував кожен рік її страждань, коли доводилося терпіти знущання нелюба. Не знайшла й часточки своїх ідеалів героїня. її смерть вражає читачів, примушує замислитись над проблемами трагедії людини, що не знайшла реалізації своїх мрій. Образ Регіни такий же психологічно вмотивований, як і Анни Кареніної чи Офелії.
