Я маю заповітну мрію і дуже сподіваюсь на її здійснення. Я хочу доторкнутись до веселки, дізнатись де вона бере фарби для свого чарівного мостика, звідки простягає свій початок і куди ховає свій кінець. Всі кажуть, що це лише фантазія і нічого більше, та я вірю в свою в мрію, і знаю, що прийде день коли виглянувши після теплого дощику в своє віконечко мені достатньо буде протягнути долоню до здійснення мрії
Я хочу стати художником і впевнено іду до своєї заповітної мрії. Я бачив як працюють майстри петриківського розпису. На скляну палітру нанесені всі кольори веселки – це гуаш. Спочатку майстриня наносить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.Це декоративно-прикладне мистецтво. Орнамент створює людина з прекрасною душею, багатою уявою і фантазією. Кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма.Я теж спробував і мені дуже сподобалося створювати власний малюнок квітів. Я займаюсь малюванням у художній школі, дуже люблю графіку і живопис. Мені цікаво ходити на етюди і малювати природу. Я беру участь у конкурсах і фестивалях, маю багато нагород. Професія художника – це поклик моєї душі, я хочу присвятити своє життя мистецтву.
Тема: пригоди семикласниці софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю. ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. головні герої: софійка, її мама, тато, молодший братик ростик, вадим кулаківський, колишній сусід сашко, тітонька сніжана та її наречений валентин. композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі зав’язка: під час приготування до весілля софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки сніжани виявляється, що коралі зникли. розв’язка: софійка дізнається, що коралі в неї украв вадим кулаківський. у книзі «русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських» марина павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива софійка — розпочинає своє дослідження, щоб своєму однокласнику вадиму кулаківському позбавитися родового прокляття. поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда кулаківського. з казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, героям казкових повістей, софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. марина павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії україни, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. читач «русалоньки із 7-в або прокляття роду кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і . софійка — героїня книги «русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських». у повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. марина павленко відзначила, що прототипом образу софійки стала її старша донька. досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня вадима кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. софійка, побачивши невідомий бік життя вадима, вирішила йому.
Мій дідусь Гриша завзятий рибалка. Він говорить, що наш Удай прекрасна і чарівна річка, яка таїть у собі казку. Але не кожному та казка відкривається.
— Ходи над річкою тихо, як ходить сонечко. І тоді ти неодмінно побачиш живу казку, —учив мене дідусь.
— І ось ми з ним на зеленому березі. Сідаємо у човен і тихо відпливаємо від берега. М’яко лягає весло у прохолодну чисту воду. Потім дідусь кладе весло на дно човна і прикладає палець до вуст.
— Раптом у воді щось булькнуло, і над поверхнею застрибала маленька краснопірка. За нею гнався смугастий окунь, настовбурчивши колючки свого плавця. В цю мить біла лілія підставила рибці зелений листочок, схожий на долоню. Краснопірка вистрибнула на нього і завмерла, а окунь стрілою промчав мимо.
— Ква-а-ах! — зітхнула полегшано жаба.
Краснопірка почала підстрибувати на листочку. Танцює! — вирішив зелений коник, гойдаючись над водою на тоненькій травинці. Він дістав свою жовту скрипочку.
Почувши її, звідкісь узялися метушливі пуголовки, жук-водолюб виринув з глибини, навіть жук-вертячка застиг. Заслухався.
Стомилася рибка танцювати, чемно вклонилася товариству і пірнула у воду. Тут і скрипочка затихла. Артистам аплодували прозоро крилі бабочки, схожі на вертольотики.
Я теж хотів заопладувати, але глянув на дідуся і згадав його пораду поводитися на воді тихо. Раптом біля куща верболозу щось зблиснуло, вдарило по поверхні великим хвостом і над водою показалася риб’яча голова.
— Та це ж щука! — вирвалося в мене.
— Ти-хо! Починається ще одна казка, — приклав палець до вуст дідусь
Я маю заповітну мрію і дуже сподіваюсь на її здійснення. Я хочу доторкнутись до веселки, дізнатись де вона бере фарби для свого чарівного мостика, звідки простягає свій початок і куди ховає свій кінець. Всі кажуть, що це лише фантазія і нічого більше, та я вірю в свою в мрію, і знаю, що прийде день коли виглянувши після теплого дощику в своє віконечко мені достатньо буде протягнути долоню до здійснення мрії
Я хочу стати художником і впевнено іду до своєї заповітної мрії.
Я бачив як працюють майстри петриківського розпису. На скляну палітру нанесені всі кольори веселки – це гуаш. Спочатку майстриня наносить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.Це декоративно-прикладне мистецтво. Орнамент створює людина з прекрасною душею, багатою уявою і фантазією.
Кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма.Я теж спробував і мені дуже сподобалося створювати власний малюнок квітів. Я займаюсь малюванням у художній школі, дуже люблю графіку і живопис. Мені цікаво ходити на етюди і малювати природу. Я беру участь у конкурсах і фестивалях, маю багато нагород. Професія художника – це поклик моєї душі, я хочу присвятити своє життя мистецтву.