Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.
Шана й любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Сім'я, в якій не читають книжок, — духовно неповноцінна.
Та й як можна не любити книгу? З давніх-давен люди намагалися писати. Звичайно, в них не було паперу, його замінювали стіни печер, камені, шкіра вбитих тварин. Потім люди навчилися виготовляти книги з глини. Але на них незручно було писати, вони були дуже важкі. Та людина поступово удосконалює книгу. Справжній папір, схожий на сучасний, люди навчилися робити дві тисячі років тому.
Сьогодні книга скрізь із нами. І в книг, як і в людей, своє життя, своє минуле і майбутнє. Є книги, які приваблюють до себе читачів будь-якого віку.
Народна пісня «Гомін, гомін по діброві» належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. На Запорозькій Січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі. У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне ображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова.
2. Винахідлива князівна.
3. Пошуки рятівника.
4. Вмовляння Кирили:
а) послання старих
б) прийшли молодші
в) малі діти розчулили Кирилу
5. Вимоги Кожум"яки.
6. Бій.
7. Порятунок Київа та князівни.