В повести « Гуси-Лебеди летят» рассказ М. Стельмаха ведется от лица главного героя - мальчика Михаила. Он рассказывает о своей жизни и о своих переживаниях, о своем отношении ко всему, что он видит вокруг, свидетелем и участником чего приходится быть ему самому.
Автор в произведении с большой любовью воспевает простых людей из народа, щедрых душой, которые открыли Михаилу дорогу в жизнь, привили ему любовь к работе и книге, добру и красоте в жизни.
Главным героем является Михаил, т. е. сам Михаил Афанасьевич Стельмах в детские годы. Итак, в произведении широко изображены детские годы Михаила, его взаимоотношения с ровесниками, со взрослыми, в частности с родителями и родственниками, соседями. Тем не менее, во всем писатель сумел показать жизнь целой эпохи - первых лет после революции.
В произведении изображены события 1921-1922 годов в украинском селе Дькивцы, и показано становление нового общественного порядка на Подолье. Показан рост культуры и образования, стремление когда-то неграмотных сельских людей к науке, стремление учить хотя бы своих детей, когда при царском порядке самим не пришлось овладеть школьным образованием. Показаны и взаимоотношения между богатыми и бедными на селе, роль комитетов бедности.
«Гуси-лебеді летять» коротка характеристика головних героїв. Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди. Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів. Бабуся — проста селянська трудівниця Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна. Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика. Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.
Український народ має велику кількість різних особливостей, всього того, чим він відрізняється як від своїх близьких, так і далеких сусідів. Однією з таких досить цікавих особливостей є особливість, яка полягає в тому, що український народ дуже любить пісні. І не просто любить, але і ще і складає їх у великій кількості. Якщо поглянути на українську історію, то можна побачити, що безліч пісень, складених нашими історичними співвітчизниками, відображають цілу історію нашої країни в усьому її великому різноманітті. Тому можна навести величезну кількість найрізноманітніших прикладів. Зокрема, відомим і героїчним періодом життя українського народу є відчайдушна і смілива боротьба з завойовниками турецько-татарської національності. Саме цей дивовижний і захоплюючий період зображений у народній пісні «Пісня про Байду». Байда вважається історичною фігурою, так називали Дмитра Вишневецького, який заснував Запорізьку Січ. Ще один випадок боротьби українського народу, прекрасні епізоди з нашої історії, описані в пісні «Ой Морозе, Морозенку». У ній з великим інтересом розказано про те, як найбільш сміливі представники українського народу відважно билися з татарською ордою. При цьому варто відзначити, що за свою багаторічну історію український народ вів свою боротьбу не лише з одними загарбниками з інших країн, але і проти панів, які не меншою мірою гнобили найкращих представників нашого волелюбного народу. Історичною піснею про це стала відома «Пісня про Устима Кармелюка». Окремої згадки заслуговують так звані обрядові пісні. Вони в основному описували життя, побутові питання і нагальні проблеми тих представників українського народу, які жили в давнину. Про якісь великі звершення в цих піснях мови не ведеться, тим не менш, це все одно наша історія і вона заслуговує того, щоб ми нею цікавилися, цінували і, звичайно, добре знали. Як стає зрозуміло з усього вищесказаного, українська пісня може впевнено служити надзвичайно глибоким і великим джерелом для вивчення нашої великої історії. Якщо ви хочете дізнатися щось нове про українську історію, вам неодмінно варто ознайомитися з численними українськими народними і не тільки народними піснями. В них історія України описана дуже ретельно і детально, вони містять безліч важливих подробиць, які допомагають нам правильно ідентифікувати себе як українців.
Автор в произведении с большой любовью воспевает простых людей из народа, щедрых душой, которые открыли Михаилу дорогу в жизнь, привили ему любовь к работе и книге, добру и красоте в жизни.
Главным героем является Михаил, т. е. сам Михаил Афанасьевич Стельмах в детские годы. Итак, в произведении широко изображены детские годы Михаила, его взаимоотношения с ровесниками, со взрослыми, в частности с родителями и родственниками, соседями. Тем не менее, во всем писатель сумел показать жизнь целой эпохи - первых лет после революции.
В произведении изображены события 1921-1922 годов в украинском селе Дькивцы, и показано становление нового общественного порядка на Подолье. Показан рост культуры и образования, стремление когда-то неграмотных сельских людей к науке, стремление учить хотя бы своих детей, когда при царском порядке самим не пришлось овладеть школьным образованием. Показаны и взаимоотношения между богатыми и бедными на селе, роль комитетов бедности.