Елеко, біла лелеко, ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, хто мостить своє гніздо на хаті, ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, хто літає далеко, та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят: на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото — ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, на кого ми замовляли майбутній урожай навесні, у день Благовіщення, 7 квітня; ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті, ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті і приносиш у той двір щастя: господар хати з того часу, як ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо, пильно оберігає його — дітям своїм каже: не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда, не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць, не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят, не можна займати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, не можна убивати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, і твоїх лелеченят, не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда, не можна навіть брати у руки твоїх, біла лелеко, яєць, не можна навіть брати у руки твоїх, біла лелеко, лелеченят, не можна навіть вилякувати тебе, біла лелеко, з гнізда, не можна навіть подовгу задивлятися на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! — бо ти, біла лелеко, є птахом, на якого ми замовляли майбутній урожай навесні, у день Благовіщення, 7 квітня: як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним, як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере, як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере, як тебе, біла лелеко, і твого лелечича ніхто не займатиме, як тебе, біла лелеко, і твого лелечича, і твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме, як ніхто навіть не полізе до твого, біла лелеко, гнізда, як ніхто навіть не візьме у руки твоїх, біла лелеко, яєць, як ніхто навіть не візьме у руки твоїх, біла лелеко, лелеченят, як ніхто навіть не вилякає тебе, біла лелеко, з гнізда, як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу на тебе, біла лелеко, як ти сидітимеш у гнізді, так і наша засіяна житом нива розвиватиметься
З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача. Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству. Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла. Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу. Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві.
