ответ:
минуло п'ять років. кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.
одного разу вирішив іван сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з мілкою податися до чудової столиці. навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. але тепер іванові це не здалося дивним. проте його увагу метушня на площі. річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. служник порядку продовжував:
- послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. поверни власникові кишеньковий годинник. попроси вибачення і можеш іти своєю дорогою.
голос, що звучав, здався іванові дуже знайомим. ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. іван сила люб’язно усміхнувся. запала тиша. люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був міха голий.
почалась довга душевна розмова. друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. похвалився, що на новій роботі пристойна платня. у важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. незабаром вони одружаться. здивований іван намагався щось сказати. та радісний товариш не замовкав і запросив на весілля.
іван теж попросив друга після торжества завітати до нього в гості. тільки тепер, мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував піні, пандорському, фандіго й ренаті приєднатися до подорожі. іван був у захваті. а мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…
объяснение:
ответ:
справжнє ім'я — олена іванівна шовгенева.
олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
объяснение:
