Був тихий райок. Життя набирало свого звичною темпу Я стояла біля вікна і слухала пісню, що долинала від сусідів. Це по радіо звучала пісня "Ой не ходи, Грицю..." Відома пісня легендарної Марусі Чурай. Маруся Чурай... Прославлена українська піснярка, яка жила у XVIII столітті в Полтаві. Про її життя нам відомо лише з легенд і переказів, а ще з її пісень. Бо історія не донесла до нас документів з життя дівчини, нам відомі лише її пісні, які полонили серця не одного покоління українців. Її пісні — як перло многоцінне. Як дивен скарб серед земних марнот. (Л. Костенко "Маруся Чурай") І сьогодні звучать в Україні її пісні "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні", "Ішов милий горонькою", "Грицю, Грицю, до роботи" та багато інших. Ці пісні називають народними, а це є найвищою оцінкою творчості поетеси і піснярки Марусі Чурай. За легендами та переказами, Маруся — дитина Гордія і Горпини Чураїв. Гордій Чурай — сміливий, мужній козак, якого стратили у Варшаві поляки, коли він потрапив до них у полон. Мати жила з дочкою у Полтаві. Дівчина була дуже гарною і мала талант до поезії, складала пісні про Полтавський козацький полк, про його бойові походи, про почуття матерів, коханих, дітей, які чекали козаків з битв і походів. Кажуть, що Маруся була напрочуд красивою дівчиною і мала чудовий голос, що слава про неї йшла по всій Україні. Тому і склали про неї перекази, які дійшли і до нас. Розповідають нам її пісні і про Гриця — козака, якого полюбила щиро Маруся, але хлопець зрадив дівчину, а про їх нещасливе кохання були складені Марусею пісні. Про життя Марусі Чурай розповідають і твори наших письменників. Серед них історичний роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". З поезією, яка ось уже три віки ходить по нашій землі, можна ознайомитися і з книги "Дівчина з легенди — Маруся Чурай", яку видано в Україні 1974 року. Це єдиний дар українського народу своїй безсмертній піснярці. Ой у полі вітер віє, А жито половіє, А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не-посміє — лунала пісня по радіо і полонила нашу уяву й наші серця. І мені здається, що не так уже й важливо, була Маруся Чурай історичною особою чи легендарною. Головне те, що її пісні співає народ і в третьому тисячолітті.
Знаю что её хотели казни за то что убила своего возлюбленого за то что женился на другой. Богдан Хмельницкий послал посланика чтобы тот доложил что её нельзя убивать из за того что складает очень хорошие песни.
Я дуже люблю природу. Відпочивати , ходити в ліс , купатися. Але останнім часом ми дуже сильно забруднили моря і річки , ліси і степи , дуже страшно подумати що стане з будующім поколінням . Зараз багато говорять про охорону природи. У деяких школах ввели зоологію . І на цих уроках дітей вчать не засмічувати природу. Вона сама встановлюватися , але повільно , тому люди повинні берегти і охороняти мир , в якому живуть. Через броконьеров і мисливців тварин стає дуже мало , одиниці . Я думаю , що якщо кожна людина буде дотримуватися чистоти у своєму дворі , лісі , і взагалі скрізь , то наскільки зміниться навколишнє середовище ! Я очнь сильно сподіваюся , що люди схаменуться , перестануть руйнувати землю , на якій живуть , і зрозуміють що треба берегти її і охороняти !
Зло і добро. Це напевно дві риси характеру які у людині зявились найскоріше. Тільки як дитина починає розмовляти, має власну думку про світ тоді вона вже розуміє що таке добро і зло. Добро в дитячу душу заходить завдяки матері. Вона любить, піклується, оберігає своє дитинча. Тому добро в дитині є завжди. Але коли дитина виростає, стає міцнішою і батьки відпускають її в навколишній світ вона зустрічається з такою рисою характеру як зло. Вона починає розуміти що таке підлість, брехня, обіда.. ці всі поняття входять до одного слова зло. Звичайно всім хочеться посміятись з іншого котрий не має такого дорого телефона, або ж не має стільки кишенькових грошей. І саме тоді в душу дитини крадеться зло. Тоді їй хочеться все більше і більше шкодити, і вона привикає до цієї риси. Дитина виростає в дорослу людину. Вона зла, підла... тому, зло ніочго не дасть крім зла, адже вона вже не зміниться. В дитинстві ще могла а зараз ставши дорослою людиною, привикнувши до такого життя вона не зможе змінитись і буде надалі породжувати зло.
Маруся Чурай... Прославлена українська піснярка, яка жила у XVIII столітті в Полтаві. Про її життя нам відомо лише з легенд і переказів, а ще з її пісень. Бо історія не донесла до нас документів з життя дівчини, нам відомі лише її пісні, які полонили серця не одного покоління українців.
Її пісні — як перло многоцінне.
Як дивен скарб серед земних марнот.
(Л. Костенко "Маруся Чурай")
І сьогодні звучать в Україні її пісні "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні", "Ішов милий горонькою", "Грицю, Грицю, до роботи" та багато інших. Ці пісні називають народними, а це є найвищою оцінкою творчості поетеси і піснярки Марусі Чурай.
За легендами та переказами, Маруся — дитина Гордія і Горпини Чураїв. Гордій Чурай — сміливий, мужній козак, якого стратили у Варшаві поляки, коли він потрапив до них у полон. Мати жила з дочкою у Полтаві. Дівчина була дуже гарною і мала талант до поезії, складала пісні про Полтавський козацький полк, про його бойові походи, про почуття матерів, коханих, дітей, які чекали козаків з битв і походів. Кажуть, що Маруся була напрочуд красивою дівчиною і мала чудовий голос, що слава про неї йшла по всій Україні. Тому і склали про неї перекази, які дійшли і до нас.
Розповідають нам її пісні і про Гриця — козака, якого полюбила щиро Маруся, але хлопець зрадив дівчину, а про їх нещасливе кохання були складені Марусею пісні.
Про життя Марусі Чурай розповідають і твори наших письменників. Серед них історичний роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай".
З поезією, яка ось уже три віки ходить по нашій землі, можна ознайомитися і з книги "Дівчина з легенди — Маруся Чурай", яку видано в Україні 1974 року. Це єдиний дар українського народу своїй безсмертній піснярці.
Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любить,
А зайнять не-посміє —
лунала пісня по радіо і полонила нашу уяву й наші серця. І мені здається, що не так уже й важливо, була Маруся Чурай історичною особою чи легендарною. Головне те, що її пісні співає народ і в третьому тисячолітті.