Твір-роздум
Тема:"Човен, море, хмари, вітер. Яке значення мають ці образи у творах українських поетів-романтиків?"
Поезія- це частинка серця творчості України і її митців, яка є невід'ємною в Українській літературі і культурі.
Наші поети творять прекрасні поезії зі старих давен до сьогодення, і для їх створення митці використовують чимало епітетів, гіпербол, порівнянь, іроній, синоніми, застарілі слова і чимало іншого. І деколи поети пишуть такі вірші, де деякі предмети чи тварини мають далеко інше значення, які деколи можна зрозуміти не з першого разу перечитування. І ось наприклад набір слів: Човен, море, хмари, вітер, і ось Євген Гребінка Павлович використав ці слова, але у творі вони мають далеко інші значення, ніж у дійсності. І випливає таке питання "а а що тоді ці слова означають у поезії?". Це досить важке і сварливе питання, тому що кожна людина у поезії ці слова може сприймати по різному, в тому числі і сам Євген Павлович, і для кожної ці слова можуть нести в собі той чи інший смисл, але є один приклад нового значення для цих слів, як їх сприймає Євген Павлович у своїй відомій поезії "Човен". У своїй поезії Гребінка показав ці самі слова, що човен пливе у глибокому морі, але йому заважають хмари, вітер і хвилі. Хтось може це зрозуміти, як звичайне оповідання, але автор до нас хотів донести далеко не розповідь про природу моря. Він у своєму творі показав життя! А чому саме життя? Тому що Євген Павлович охарактеризував життя словами, які є у заголовку. Він зобразив, що Човен-це людина, яка живе, Море- це життя, а Вітер, Хвилі, Хмари- це перешкоди у нашому житті. Автор показав і охарактеризував життя звичайним набором слів, і це геніально, бо не кожен може охарактеризувати Важке просто, так щей і в художньому стилі. Поети характеризують Важке легко і віршовано, що я вважаю геніальним і прекрасним. І кожен поет чи письменник описує щось одне другим по різному, і кожного треба розуміти по різному.
Объяснение:
Ось тобі маленький твір. Надіюсь, він тобі пригодиться ^^
Відповідь:
З Чіпкою читач знайомиться вже на перших сторінках твору. Це широкоплечий двадцятирічний парубок, з гострими карими очима, довгообразим лицем, одягнений у білу вишивану сорочку та просту свиту, накинуту наопашки. На голові в нього висока шапка.
Баба Оришка (бабуся Чіпки) — найтепліший Чіпчин спогад про дитинство. Вона була дитині єдиним порадником, добрим янголом і вихователем. Поки мати наймитувала, баба Оришка і доглядала хлопчика, і знайомила з навколишнім світом, і звеселяла онука казками.
Чоловік Мотрі виявився «двужоном», і, коли покинув її вагітною та вернувся до першої жінки, Мотрю підняло на глум усе село. Вона й сама не знала, хто вона: чи заміжня покритка, чи невінчана вдова. Але згодом люди втомилися обговорювати Мотрю, і вона почала плекати щиру надію на сина.
Максим Ґудзь
У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано Запорозьку Січ, міг би стати в ній чи не першим.
Явдоха
Явдоха – дружина Максима Ґудзя. Явдоха — це дитя соціального дна, злодійка-багачка. Ще напівдитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі власним тілом, стала армійською повією: «Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею, як жид крамом, не пропускаючи випадку зірвати найбільше, а то й підголити»
Галя Ґудзь
Галя Ґудзь – кохана й дружина Чіпки, дочка Максима. Описуючи її першу зустріч з Чіпкою, автор не шкодує яскравих і приємних фарб для змалювання цієї доброї, вродливої дівчини:
Грицько Чупруненко
Грицько Чупруненко – товариш Чіпки з дитячих літ. За походженням він, як і Чіпка, – селянин, бідняк, теж зазнав злиднів. Грицько — найближчий приятель дитячих літ Чіпки — обирає інший життєвий шлях. Він, такий самий сирота й бідняк, як Чіпка, зумів заробити грошей, купити землю й чесно господарювати на ній. Життєвим ідеалом
Пояснення:
Єкспозиція -поєт з сумом описує тополю
Зав'язка - полюбила чорнобрива козака дівчина
Розвиток дії - зустріч дівчини з козаком , розлучення
Кульмінація- молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки ,для швидког повернення козака
Розвязка- дівчина за до зілля ворожки стала тополею