ответ:
тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.
ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.
основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».
мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.
рід літератури: лірика.
жанр: пейзажна лірика.
композиція.
вірш умовно можна поділити на дві частини. у першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. у другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.
художні засоби.
епітети: річка невеличка, корів рудобоких.
метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».
персоніфікація: «небо плете».
порівняння: «хата, як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»
анафора: «хто ..», «уплетена …».
інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.
фразеологізм: (змок) весь до нитки.
віршована форма: вільний вірш.
ответ:
тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.
ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.
основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».
мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.
рід літератури: лірика.
жанр: пейзажна лірика.
композиція.
вірш умовно можна поділити на дві частини. у першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. у другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.
художні засоби.
епітети: річка невеличка, корів рудобоких.
метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».
персоніфікація: «небо плете».
порівняння: «хата, як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»
анафора: «хто ..», «уплетена …».
інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.
фразеологізм: (змок) весь до нитки.
віршована форма: вільний вірш.
Тема: розповідь про заплакану дівчинку на бабусиному подвір’ї.
Ідея: автор показує драму, яка вирує в душі маленької дівчинки і про суть якої ми можемо лише здогадуватися з її відповіді: «Всіх». Нам складно знайти однозначне пояснення причини її плачу.
Основна думка: дитячий плач навіює загальне переживання дисгармонії життя, а проголошене вболівання «за всіх» вказує на недитяче сприйняття світу і змушує замислитись над складністю життя. Врешті, кожна людина має право сумувати за чимось і без видимої причини, а надто дитина.
Жанр: філософська лірика.
Персоніфікація: “розчарована осінь”, “клигає по дворі”, “на душі прохолода”.
Епітети: “дівчинка боса”, “розчарована осінь”
Образ дівчинки у вірші Ігора Павлюка “Дічинка”
Душа дівчинки сприймає весь сум, увесь біль, усі тривоги світу як свої власні, їй жаль усіх. Вона ще маленька, але вже відчуває відповідальність за долю світу. Єдине, що поки що може — поспівчувати, поплакати. Віриться, що коли вона виросте, то зможе діяти й зробити цей світ трохи кращим, добрішим