Привіт, подруго!
- Привіт, ... Як твої справи?
- Нормально. Це був такий важкий тиждень! Я так втомилася! Добре що сьогодні вихідний, можна відпочити.
- Так! Але завтра знов доведеться робити уроки, знов не буде часу
- Не сумуй, можемо зробити разом деякі з них. Я до тобі з алгеброю, а ти мені підкажеш історію. Ми з тобою впораємося!
-Але ми так з тобою давно не гуляли,
- Це точно!
-давай купимо собі попкорна,підемо десь відпочинемо на лаві?
-Вибач, я не хочу, краще пішли покатаємось на атракціонах.
-Теж хороша думка.
подруги весело провели свій час і жодна з них не про те ,що вибрали атракціони.
Удачі!
Объяснение:
Омелька: «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.»
Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік, перед декотрими празниками…”
Маруся Кайдашиха –
Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину…
возможно частично но я не уверен