Зделать переказ я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу. кинувся до вікна. крізь світанковий морок побачив, як дерева під могутніми ударами рвучкого вітру. почув, як важко й нестримно стугонить море. уночі почався шторм. заснути я вже не міг. я люблю море завжди, а надто, коли воно
штормить. одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом. ледве діждався, поки повставали тато й мама. мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось. коли спішиш, то й п’ять хвилин тобі вічністю. під яскравим ранковим сонцем, під
зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. гналися одна за одною високі хвилі. вода була в одному місці темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої
кольори. схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.
