Прості:
Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
Одна граматична основа: село — підмет, розкинулося — присудок
Гості й хазяїни почали полуднувать, знов випили по чарці й розговорились.
Одна граматична основа: гості й хазяїн — підмет, полуднувать, випили, розговорились — присудки.
Складні:
Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе.
Дві граматичні основи: вона — підмет, вертається — присудок; свекруха — підмет, спить, хропе — присудки.
Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось.
Три граматичні основи: Мотря — підмет, заходилась чистить — присудок; Кайдашиха — підмет, охала, встала — присудки; розвиднілось — присудок.
Поняття «морфологія» лінгвісти трактують по-різному. Відповідно до однієї з найвідоміших концепцій морфологія поширюється на структуру граматичних одиниць, що не виходять за межі слова, на відміну від синтаксису. Традиційний поділ граматики на морфологію і синтаксис деякі мовознавці заперечують. Зокрема, Фердинанд де Соссюр вважає, що з лінгвістичного погляду морфологія позбавлена свого реального об'єкта вивчення і не може становити відмінної від синтаксису дисципліни. Існує також надто широке розуміння морфології, за яким вона є наукою про форми, які стосуються не тільки внутрішньо слів, засобів вираження у їх зовнішньому вияві, а й будь-яких елементів, зокрема позаслівних засобів типу порядку слів, інтонації, службових слів. У зв'язку з цим ряд дослідників пропонує розрізняти флективну морфологію і нефлективну (синтаксичну, аналітичну).