Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
Тяжко жилося нашому народові в минулому. свої найзаповітніші прагнення і сподівання трудящі висловлювали в казках, легендах, прислів’ях. і казки вони складали завжди такі, в яких перемагає правда, добро, справедливість, а зло і жорстокість караються. однією з таких казок є «мудра дівчина». головна героїня маруся втілює мудрість, кмітливість людини, демонструє перемогу розуму, його силу. цим образом народ показав, що найбільше багатство людини — розум. саме за його людина, незважаючи на те, багата вона чи бідна, має авторитет серед інших людей, її поважають, до її думки дослухаються. кмітлива, розсудлива, винахідлива дівчинка любить свого батька, намагається у всьому йому . вона з бідної сім’ї, але мудрості мала більше, ніж її багатий дядько і пан. тому і звертається батько за порадою до дочки, а не до поважних і досвідчених людей. і навіть пан дивується, як легко маруся знаходить вихід зі складних ситуацій. два прислів’я «мудрість — велике багатство» та «не багатство красить людину, а розум» найкраще характеризують і основну думку казки і головну героїню.
Про тараса шевченка написано багато. своєю посвятою українській справі, боротьбі за покращення життя простого люду, він заслужив собі невмирущу вдячність від свого народу. слово це одразу проникало до серця кожного українця. оцінили його і люди в багатьох інших країнах світу. в людини, яка малознайома з широкою творчістю кобзаря може виникнути враження, що тараса григорович був власне виключно поетом соціального утиску. дійсно він копав в глибину історії аналізуючи причини невдач свого народу, хоробро намагався заглянути в майбутнє, яке незважаючи ні на що бачив як вільну нову сім’ю, в якій просив і його пом’янути незлим тихим словом. велику увагу шевченко приділяв історії власного народу створивши для нас хрестоматійні твори з осмислення деяких подій української історії. проте багато його робіт як літературних, так і художніх просякнуті духом захоплення природою її неповторною міццю та досконалістю. явища неживої природи, представники флори та фауни є неодмінними атрибутами його поезії, широко представлені вони і в його художній творчості. читать полностью:
Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
Ось така весна у моєму місці!