У світі є багато напрочуд прекрасних споруд. Сім найкращих з них називають чудесами світу. Це справді дивовижні витвори мистецтва, що здаються нерукотворними: єгипетські піраміди, Олександрійський маяк, сади Семіраміди...
Але краса має багато облич, вона втілюється в різних формах, і багато з таких втілень знаходяться в Україні. Серед них теж можна виділити сім чудес.
Одним з цих чудес називають Софійський собор у Києві. Це правді дивна споруда. Вона не схожа на інші православні храми, яких так багато в Україні.
Собор має 13 бань, вони розташовані зовсім не так, як це звичайно робиться, але це не псує його, а навпаки, надає дивовижної оригінальності. Саме тому той, хто бачив Київську Софію хоч раз, ніколи не сплутає її з жодним іншим собором. А сяйво її хрестів над зеленими банями! А дивна кладка стін, що збереглася протягом століть! Дивишся на собор і не віриш, що він стоїть на цій землі, на цьому місці вже тисячу років, — такою молодістю, красою і водночас давністю віє від цих стін. Про внутрішнє ж оздоблення Софії, про її фрески написано і сказано вже дуже-дуже багато, і всі спеціалісти погоджуються в одному: це унікальний витвір мистецтва.
Ще одним дивом багато хто по праву називає Андріївську церкву у тому ж таки Києві. І недарма. Ця споруда дивує своєю пишністю, багатством внутрішньої і зовнішньої оздоби і водночас легкістю, якоюсь піднесеністю. Вона стоїть на досить крутому пагорбі, до того ж на високому постаменті, і тому коли дивишся на церкву знизу, з-під пагорба, складається враження, що вона велично пливе в повітрі. ,
На звання чуда України заслуговує і Києво-Печерська лавра. Вже самі міцні високі стіни XII ст., якими обнесена її територія, створюють якийсь незвичайний, піднесений настрій. Якщо ж зайдеш всередину, побачиш справжні дива. Це і дзвіниця з трьомастами крутими сходинками, давніми дзвонами і оглядовим майданчиком, з якого видно чи не пів-Києва. Це і Успенський собор, що дивує своєю красою. Це і Надворотна церква XII ст., напрочуд гарно збережена, з давніми фресками. А ще ж є печери, які іноді називають цілющими, численні музеї, де можна побачити дивовижні мініатюри, старовинні ікони, прекрасні коштовності! Справжнє диво!
Вражають красою і величчю також Золоті ворота в Києві. Цей залишок сивої давнини в самому центрі сучасного міста викликає якесь дивне відчуття. Задумуєшся, а хто ж жив за цими воротами, яким було життя цих давніх людей, що взагалі було раніше на цьому місці, що бачила ця земля. Мабуть, великі умільці її населяли, якщо й досі стоїть творіння їх рук і радує людей гармонійністю.
Та не лише Київ багатий на чудеса. Є вони і в інших містах нашої країни. Дехто, наприклад, називає Одеські Потьомкінські сходи восьмим дивом світу. І недаремно їх так шанують. Широкі сходи ведуть з пагорба до моря. Коли стоїш на верхній сходинці, бачиш широкий обрій, безкрає синє море, кораблі... Спускаєшся, і потроху голоснішим стає загадковий голос моря. Підніматися ж угору цими сходами наважуються не всі, адже в них більше трьохсот сходинок. Але наважитись на такий підйом варто: ідеш і ніби піднімаєшся на давній зіккурат чи навіть просто на небо.
А як прославився своїми красотами Львів! Не тільки собор св. Юра, ай численні інші собори та церкви там — справжні дива. Навіть звичайні вулиці цього старовинного міста, як і вулиці Києва, Одеси, Ужгорода, — це витвори мистецтва.
Так, багата красотами Україна, і якісь сім найкращих з них виділити дуже важко.
Утворена під сучасної назвою 1961 року на честь Миколи Щорса внаслідок об'єднання більшої частини Новогоспитальної вулиці (між вулицею Анрі Барбюса та провулком Щорса; виникла у 2-й половині ХІХ століття, до кінця 1930-х років мала назву Прозорівський шлях) і вулиці Сурикова (до 1938 — частина вулиці Німецько-Бухтєєвської, решту якої названо Кутузовською; простягалася від Новогоспитальної вулиці до Бульвару Лесі Українки поблизу Круглої башти).
У 1970 приєднано частину Володимиро-Либідської вулиці (між вулицями Червоноармійською та Анрі Барбюса), що виникла у 1-й половині ХІХ століття).
У 1970-х роках внаслідок будівництва великого комплексу наукових і адміністративних споруд уздовж бульвару Лесі Українки, знесення старих військово-складських приміщень вулицю Щорса було скорочено.
У сучасних межах з 2000 року, коли кінцеву частину вулиці Щорса було перейменовано на честь Михайла Задныпровського!
Переважну більшість споруд на вулиці Щорса зведено у 1950—70-х роках.