1. Михайло грав першу скрипку в цій справі, але на цей раз до його думки не прислухалися.
2. Оленка була на сьомому небі від щастя та нікому не казала про це.
3. Михайло мав сім п'ятниць на тиждень, й так і не зміг вирішити, що йому робити з отим величезним полем.
4. Хлопець продавав витрішки, і про щось думав.
5. Хлопець накивав п'ятами з сусіднього саду, і сліду його там не лишилося.
Ось, тримай, трішки не по порядку, бо я одне пропустила потім дописала. Впринципі думаю усі правильні, тільки щодо 2 я сумніваюся.
Кримські гори - гори на Пд. Кримського півострова, в Кримській обл на 180 км з Пд. Зх. на Пн. Сх., від мису Фіолент поблизу м. Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії Шир. до 50 км.
Кримські гори складаються з трьох майже паралельних пасом з крутими пд. і пологими пн. схилами. Пасма розділені поздовжніми ерозійними зниженнями. Найвищим е Головне пасмо Кримських гір. Воно починається на Захід Балаклавськими висотами (316 м), найвищої вис. досягає в центр, частині (1545 м, г. Роман-Кош) і закінчується на Сході Феодосійськими висотами (310 м). У західних і центральних частинах Головне пасмо становить майже суцільний масив, що складається з опалових гір, вирівняні безлісі вершини їх називають Яйлами.
Далі на Схід воно розчленоване глибокими ущелинами й долинами на окремі масиви (Чатир-Даг, Демерджі-яйла, Карабі-яйла) та хребти. У вапняках, з яких складаються яйливські масиви, широкого розвитку набули карстові форми рельєфу: на поверхні - воронки, карри, провальні улоговини та ін., в глибині - колодязі, шахти, печери. Найдовшою серед 800 карстових порожнин К. г. є Червона печера (13,1 км), найглибшою - Солдатська печера (500 м).
Головне пасмо має кілька перевалів: Ангорський прохід (752 м), Байдарські ворота (527 м) та ін. Пд. схил пасма утворює смугу Південного берега Криму, для рельєфу якого характерні гірські амфітеатри, зсуви, нагромадження скель (хаоси), подекуди - виходи вулканічних порід - лаколіти (Аюдаг, г. Кастель та ін.), давньовулканічні масиви (Карадаг). З Півночі Головне пасмо оточене смугою передгір'я, що складається з двох куест - Внутрішнього пасма Кримських гір (вис. до 738 м, г. Кубалач) та Зовнішнього пасма Кримських гір (вис. до 344 м).
У геологічному відношенні Кримські гори являють собою великий антиклінорій, що є частиною Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. Ядро його складається з дуже дислокованих і метаморфізованих осадочних порід мезозою - глинистих сланців, пісковиків, конгломератів І вапняків, у будові пн. крила антиклінорія беруть участь мезозойські й кайнозойські відклади - глини, мергелі, вапняки (див. Кримська складчаста система).
Клімат Кримських гір змінюється від субтропічного з м'якою зимою і жарким посушливим літом на Пд. березі Криму (пересічна температура січня - (-1, +4° липня +24°) до прохолодного, вологого, з сильними вітрами на яйлах. Річки короткі, з нерівномірним стоком; значні запаси підземних, в основному карстових вод. У передгір'ях переважають карбонатні чорноземи й дерново-карбонатні ґрунти, на схилах Головного пасма - гірсько; лісові бурі й гірські коричневі ґрунти, на яйлах - гірсько-лучні чорноземоподібні та гірські чорноземи.
Схили Головного пасма вкриті дубовими, буковими і сосновими лісами, на яйлах - лучно-степова рослинність, у передгір'ях - лісостепова. На Пд. березі поширені ксерофітні ліси та чагарники (дуб пухнатий, сосна кримська, ялівець високий, кавове дерево та ш.); місцями - вічнозелена рослинність.
Поширені паркові насадження з кипариса, кедра, магнолії, платана та ін. Всього лісами в Кримських горах вкрито 336 тис. га, в них нараховується понад 2200 видів рослин, близько 10% з них - ендеміки (клен Стевена, глід Пояркової та ін.). Для вивчення й охорони природи в Кримських горах створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповідник та Мис Мартьян, а також Кримське заповідно-мисливське господарство, 6агато природних об'єктів оголошено заказниками, пам'ятниками природи. Кримські гори - важливий район туризму, Пд. берег Криму - курортний район всесоюзного значення.