1. За кілька годин почнеться вистава. (за)
2. На моєму подвір'ї ростуть квіти. (на)
3. Біля площі люди зібрались на мітинг. (біля, на)
4. Від моєї подружки ніколи не дочекаєшся ніжності. (від)
5. Мій однокласник запросив мене у кіно. (у)
6. З третьої до четвертої години у цій установі перерва. (з, до, у)
7. Після уроків ми збираємось погуляти з друзями. (після, з)
8. Через річку розкинувся місточок. (через)
9. Без ниток я не зможу зашити свою сукню. (без)
10. Я дуже часто думала про нашу Батьківшину. (про)
Объяснение:
Освіченість і мудрість – такі різні поняття й такі взаємозалежні. Мудрість, безумовно, розвивається з освіченості. Через певний набір навичок, умінь, особливих знань ми стаємо більш розвиненими. Це формує в нас особистість, допомагає з легкістю справлятися з життєвими труднощами. Та все ж, що ж нині важливіше – бути освіченим чи мудрим?
Щоб відповісти на це питання, достатньо пригадати повість Ольги Кобилянської «Людина». Пам’ятаєте головну героїню Олену? Красива, розумна, освічена дівчина, яка самостійно зуміє себе забезпечити. Здавалося б, їй нічого не потрібно. Та попри все Олена вчиняє вкрай немудро. Шлюб за розрахунком не подарує дівчині справжнього щастя.
Ще одним прикладом справжньої мудрості є Роксолана з роману Павла Загребельного. Своїм розумом і правильною подачею дівчина зуміла не просто освоїтися на чужині, а й стати єдиною коханою турецького султана.
Як бачимо, освіта – це лише процес засвоєння знань. І неосвічена людина інколи навіть є мудрішою. Адже вона не просто засвоює знання, а й добре застосовує їх на практиці. Тому мудрість вважається поняттям ширшим і важливішим. Мудра людина добре засвоює знання, вміє розставляти пріоритети, приймає правильні рішення.
Отже, варто бути і мудрим, і освіченим одночасно. Тому що ці близькі поняття до правильно орієнтуватися в житті.
Объяснение:
Падає падає лисття.
Падає лисття пожовкле на твою голову, на руки. В (прозорому блакитному
(ніжному холодному сонячному повітрі,(жовто-золоті сльози жалю за
минулим. Падають. (не)чутні і тануть, як завм.ираючий ле.беди(н,ий
сміх ,лоскотною тихою тугою радісного (небутт.я.
Оповитий (розмаїто)-жовтим с...рпанком осіні садок задумли.во конав.
Ш...мрали верхів'я де.рев тобі про оста(нн)є. Молитовним
(піснею похороном линули з хати звуки сопілки, на котрій тужила Інн)а за
вікном. Тужила за ве.сною. А за осінн)ю?
Осін.ь, то вогне.вий птах, що майнувши (злото-пломінн)им кри.лом
,с)конає спопеліє (дощенту. Шале(ний танок (різнобарвної смерті, що
ниже в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінь.
Покохав осінь і (зненави.дів ве.сну. Іде весна, як вагітна
(молодиця) міщанка в зеленому одязі, без жодного смаку. Поважна і не чепурна задоволена родит... родить. і їсть-їсть. Так (беззупинн)о. Ти
покохав осінн)ю красу, і коли пожовкло лисття, забував про ве.сну. Коли
пожовкне лисття.
Прийняв свою улюблену позу тінн)ю розіслався на солом'яній канапі
бе(зсило кинув руки на поручч)я, заплющив очі. (Ні про) (що) (не)думав.
Объяснение: скорше всього так)