Рою на пам'ЯТКУ
Спілкування - ва
ort. Потреба люл
OVITVI Ta neoOxi
іальшість не мо
конус, не будуть
За змістом сі
має місце при пере
вміння та нави
Змістом сі.
ємодії людей.
Гаите науково-пізнавальну статтю. З опо-
Яку складіть тези прочитаного тексту
ая — важлива духовна потреба людини як суспільної іс-
бя людини в спілкуванні зумовлена суспільним обхідністю взаємоди в процесі діяльності. Будь-яка спільна
не може здійснюватись успішно, якщо між тими, хто ви-
будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.
етом спілкування охоплює всі царини людського буття: воно
при передаванні знань, досвіду, коли формуються різноманітні
а навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.
ом спілкування завжди є інформація, зумовлена потребами вза-
уолей. Вона може стосуватися повідомлення нових знань, напри-
роз'яснення вчителем понять, пояснення сутності певних явищ,
асів, інформування про події, що відбуваються, обгрунтування пев-
положень, побудови гіпотез тощо.
кування може бути засобом передавання умінь і навичок. За допо-
ословесного опису та пояснення дії, їдемонстрування та виконання
можна навчити людину виконувати певну роботу. Саме так опано-
•
АННЯ СУТНОС
них положень.
дають
могою словесн
вправ можна навчи
ором
МОГ
аду
уть
вують професійні навички.
Передавання інформації під час спілкування забезпечується за допо-
огою мови - головного, специфічно людського знаряддя спілкування.
вікування засобами мови називають вербальним. Мова виникла і сфор-
вялася в ході розвитку людського суспільства, з його потреб.
Мова є засобом нагромадження та передавання суспільного досвіду.
Завдяки спілкуванню за до мови відображення дійсності у свідо-
мості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших лю-
лей, внаслідок чого зростають можливості для обміну інформацією.
Вербальна комунікація - головна і найбільш досконала форма люд-
ського спілкування.
Паралельно з мовою широко використовуються немовні засоби: жес-
ти, міміка, інтонація, паузи, манери, зовнішність. Спілкування як жива
безпосередня комунікація суб'єктів закономірно виявляє емоції тих, хто
спілкується, утворюючи невербальний аспект обміну інформацією.
Невербальна комунікація — «Мова почуттів. Вона значно посилює
Змістовий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин може і за-
мінювати. Так, мовчання іноді буває красномовнішим, ніж слова, а об-
мінюючись поглядами, люди можуть збагнути зміст інформації, який не
Вкладається в адекватні категорії вербального висловлення.
Велике значення для встановлення змістовних та емоційних контактів
у спілкуванні має зовнішній вигляд людини. ЗНАЙТИ ТЕЗИ
Фраза «Поетами народжуються, ораторами стають» належить Марку Туллію Цицерону, відомому оратору Стародавнього Риму. Цим він хотів сказати, що поетичний талант у людини буває від природи, а оратором вона може стати, навіть якщо не має гарних здібностей, але для цього їй треба вчитися, тренуватися і практикуватися.
І дійсно: щоб стати гарним оратором, треба не тільки дуже хотіти ним стати, але й багато працювати над собою. Природні дані - це чудово, але якщо не тренуватися, то гарних результатів не буде, а якщо наполегливо прагнути до мети, то досягти успіху можна, майже не маючи вроджених здібностей.
Гарним прикладом цього може бути життя Демосфена - видатного давньогрецького оратора. Демосфен гаркавив і мав слабке дихання і голос, до того ж спочатку він не вмів будувати свою промову так, щоб захопити слухачів. Тому його ранні виступи не мали успіху. Але він багато працював над собою і зміг виправити дефекти мови і навчився розмовляти гарно і цікаво.
Плутарх, давньогрецький історик, розповідає про те, як вчився ораторському мистецтву Демосфен, у своїй книзі «Порівняльний життєопис». Демосфен влаштував собі кімнату для занять в підземеллі, щоб ніхто його не чув, і наполегливо працював там кожного дня. Щоденними тренуваннями і вправами він зміцнив голос, навчився володіти мімікою, жестикулювати, поводити себе під час промови перед слухачами.
Крім того, Демосфен уважно слухав виступи відомих ораторів того часу. Аналізував їх промови, стежив за ходом думки оратора запам'ятовував вдалі вирази. Поступово, крок за кроком, Демосфен набував ораторських навичок і шліфував свою майстерність. А потім до нього прийшла і слава.
Таким чином, Демосфен став знаменитим оратором, не маючи вродженних здібностей для цього. Він добився успіху завдяки наполегливій праці.
Його житя є гарним прикладом для всіх, хто захоче навчитися гарно виступати перед публікою, але не вміє. Цьому можна навчитися!