ответ: Хтось стиха завів пісню. Її звуки, торкаючись мого вуха,лягали перед очима фарбами, малюючи цілі образи. Розташувавшись круг вогню, чумаки ждуть вечері. Нікому й на думку не спадає, що лихо близько. Розбійники, обідрані й голодні, зачаїлись у нетрах, вичікуючи слушного для нападу часу.
Ось, накинулись на чумаків здобичники, вимахуючи ножами й булавами. У глухому степовому байраці зчинився бій.
Брязкіт зброї, крики, стогін, прокльони - усе зіллялося в один несказанний галас. Міцно стоїть купка завзятих чумаків, наважившись боротися до краю. Ринули вони лавою на розбишак, несучи їм жах і погибель. Кинулися розбійники навтьоки, підставляючи списи під чумацьке дрюччя.
Ось як мовиться це в чумацькій пісні: "А їх аж сорок і чотири, нас десятьох не побили"
Вроде все правильно)
Объяснение:
ответ:.I.Бігти не чуючи ніг; з уст пари не пустити; води не сколотити; вір своїм очам, а не чужим речам; де незгода, там часто шкода; не всякому слуху вір; недалеко шукати; не зважаючи ні на що; немало води утекло; нехтувати небезпекою; пороху не вистачає; хто недовго спить, тому щастить; не більше і не менше; не добитися; не до сміху.
II.Ні холодно ні жарко; не чути ні рук ні ніг; ні живий ні мертвий; ніде й голки встромити; без ніякого наміру; далі нікуди; ніколи й угору глянути; ні кроку назад; нічого й думати; це вже ні на що не схоже.
"Природа мстить за кривди нам", – твердить буковинський поет П.Палій, додає: "Ми ще за все відповімо!"