Спаржа (тема) відома людству понад два тисячоліття: її садили давні греки, римляни та народи Середньої Азії як лікарську, харчову й декоративну рослину (рема) В Елладі вона була предметом культу (тема): з неї плели вінки й заквітчували ними на весіллі наречених, благословляли їхній шлюб. (рема) У страву не вживали, бо вважали за неможливе їсти таку рослину. (Рема)
Очевидно, це було пов'язано з легендою про те, як спаржа до красуні Перигоні врятуватися від переслідувань Тезея. Утікаючи, дівчина прибігла на поле зі спаржею і заховалась у її заростях. Тезей довго шукав утікачку, проте не зміг її знайти: спаржеве поле заступило красуню сизим туманом, тому й Перигона на знак подяки заприсяглася не їсти і не зривати цю рослину. (Рема)
Отаку поетичну легенду створили люди.
ответ:Яким я бачу своє майбутнє
Кожен — коваль своєї долі.
Аппій
Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які до здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа — будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? Мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти з неба, вони обов'язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів.