рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. рідна мова — найбільший скарб. існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. він ніби ллється струмочком і розважає душу. а іноземці, побувавши в україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. і це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів т. г. шевченка і лесі українки.
українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. у рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. у мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. а яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. а ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі. воно повертає тебе при будь-якому настрої до життя, до дії
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm