На Збаражчині, у мальовничій місцевості, розкинулося старовинне українське село Вищі Луб'янки. Родючі землі, долини, річка, ліс ще за найдавніших часів приваблювали сюди поселенців. Вони обробляли поля, розводили худобу; з кожним роком населення села зростало. Люди працювали дружно, допомагаючи один одному. Мирний їх спокій не раз переривали напади монголо-татарських орд і війни. Та найглибший слід у душах майже кожного жителя залишила Велика Вітчизняна війна. Жорстокі бої точилися скрізь. Небезпека нависла і над Вищими Луб'янками. Сотні безстрашних, юних серцем, встали на захист рідного села. Люди, які боролися за наше щасливе сьогодення, віддали найдорожче — життя. Жителі Луб'янок свято шанують пам'ять про тих, хто захищав і визволяв їхнє рідне село від фашистських окупантів. З нагоди святкування річниці Перемоги нашого народу над гітлерівцями у селі було споруджено пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули, визволяючи Україну. На п'єдесталі здіймається велична постать воїна-визволителя, в якій поєдналися усі риси та якості, притаманні безстрашним українцям. Це — широкоплечий чоловік з гвинтівкою в руках. У нього — мужнє слов'янське обличчя. В очах солдата — гнів і ненависть до завойовників і велике бажання миру. Герой стоїть, піднявши голову. В його вигляді — незборима твердість духу. На обеліску — напис: "Воїнам-односельчанам, які загинули в боях за Батьківщину". Обеліск завершується хрестом. Нижче хреста — голуб і напис: "Миру-мир". Чітко викарбувано прізвища та імена тих, хто віддав своє життя за щасливе сьогодення. Пам'ятник споруджено у 1967 році. До нього ведуть сходи. Перед монументом — дві клумби: їх щороку засаджують квітами учні нашої школи. Біля обеліска завжди чисто і прибрано. Сюди ніколи не заростає стежина, тут завжди квіти. Монумент витесано з каміння. Скульптор — Василь Волошин, наш земляк. Народився і живе у Збаражі. На відміну від живописця, скульптор, створюючи образ людини, не може показати її в оточенні, бо це не властиво мистецтву скульптури. Скульптуру добре розглядати спереду. Кожна алегорична деталь займає своє, глибоко продумане місце в композиції. Гвинтівка — символ, що допомагає відобразити загальний задум монумента. Довго працював Василь Волошин над пам'ятником. Нарешті монумент було споруджено. Напис на ньому нагадує нам про те, що куди б ми не йшли чи їхали, тут повинні зупинитися.
Щаслива та людина яка цінує кожну хвилину ,яка бачить тількі кьолорові краски у житті,А від чого я щасливий задав сьобі питання в голові, я щасливий тому що в мене є хороші батькі та саме головне здорові, що я є на цьому білому світі , що маю друзів, сміх та саме головне життя , спокійне життя, в якому є все що треба для мене,Людина не може бути вічно щаслива, щасття - це мить ,яку хтось може замітити ,а хтось ні .Ти можеш стати щасливий навіть від придбаної іграшки у магазині , від усмішки матері чи від похвали батька . Кожна людина щаслива посвоєму , та бачить в зовсім різних речах своє щасття, для когось сміх батьків, а для когось це гроші .Кожен з нас порізному розуміє ,що такє бутти щасливим
1) А ти, друже, бував у таких лісах?
2) Ти, зозуленько, сива, нас розвеселила