Навантаження на природні системи щороку лише зростає і вже сягнуло фактично своєї критичної межі. Хоч як прикро, головну загрозу довкіллю становить людина — її байдужість, безкультур’я і жадоба до збагачення. Якщо казати про Україну, то чого лише варті переповнені сміттєзвалища, які от-от можуть вибухнути екологічною катастрофою. А ще додамо труби промислових комплексів, що отруюють ядучим димом повітря наших міст, вихлопні гази від автомобілів, стічні води, перенасичені фосфатами та іншими шкідливими хімічними домішками, які без належного очищення потрапляють до наших водних артерій. Зрештою, вирубані Карпатські (і не лише) ліси. Все це аж ніяк не на користь людині. Проте нещодавнє опитування засвідчило, що лише п’ять відсотків українців назвали проблеми навколишнього середовища особистими. Тому, поки є трохи часу, варто було б замислитися і не позбавляти своїх нащадків майбутнього.
Наприклад:
Як нема радості в любові, то й любові справжньої нема (В. Ткаченко);
А в кузні готують чересла вчорашні повстанці, а в небі зоря озуває червоні сап'янці (Леся Українка);Дерево стояло ще голе, однак на віттях його вже починалось пташине життя (Ю. Бездик)