Ми не можемо побачити час, але саме за до його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням.
Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко! Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові.
Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще, ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна повернути.
Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно. Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки, пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного дня з головою поринає в компютерні ігри.
Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад, чекають "Швидку до ", викликану до хворого. Або коли на місце пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває.
Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати тільки на те, що має сенс.
Твір-роздум у публіцистичному стилі "Чи можна протиставляти телебачення художній літературі?":
Зараз більшість людей активно припиняє читати та більшість часу дивиться телевізор. Проте, чи можемо ми протиставляти телебачення художній літературі? Звичайно, ні. Література дає людині змогу розвивати критичне мислення та робити висновки.
Той, хто надає перевагу телебаченню, дозволяє вкладати у свою голову чужі думки. Проте це у будь-якому разі не означає, що ми не маємо дивитися телебачення і повинні лише читати. Кожна людина повинна і розвиватись, і відпочивати. Для першого слід обрати книгу, а для другого - телебачення.
У сучасному світі не можливо прожити без грошей. З кожним роком вони все більше і більше втручаються в наше життя.
Гроші винайшла людина, щоб створити кращі умови існування. Але з їх появою виник поділ на «бідних і багатих». Так, в руках багатих зосереджувалась влада, а бідні ставали найбезправнішою ланкою. Подібна ситуація і зараз, незважаючи на те, що ми живемо в демократичній, незалежній державі. Проблема в тому, що особистість не навчилася користуватися грошима, вона свідомо стала їх рабом.
Дуже тяжко визнавати, що в нашому суспільстві панує «золота лихоманка». Зараз можна придбати все: побутові речі, дружбу, хороше ставлення, емоції….безцінною залишилась тільки щира любов. Світ дуже змінився, а разом з ним і приорітети. Ця умова сприятлива для процвітання корупції. Стає неважливим розум, людські якості. Але той, хто розраховує лише на гроші - дуже сильно помиляється. В період економічної кризи інфляція може «з’їсти» капітали.
З появою комп’ютерів, Інтернету ми втрачаємо можливість спілкуватися з природою, а разом з цим втрачаємо всі духовні цінності. Їм на зміну приходять матеріальні. Кожен намагається заробити більше, навіть якщо в цьому немає потреби. Необхідно змінюватися, адже це може стати початком кінця життя за Землі.
Якщо звернутися до релігії, то гріхом вважаються не гроші, а ставлення до них. Інколи жадоба штовхає на брехню, зраду, вбивство. Невже золото - така величезна цінність, що варта людського життя? Це всього лише еквівалент, через який вимірюється «вартість товарів і послуг». Кожен бажає жити дорого, але найголовніше знати міру.
Проблема грошей висвітлюється у світовій літературі. Український філософ Г. Сковорода повчав, що найважливіше «сродна праця», яка приносить задоволення, а не прибуток. Існує чимало історій про скнар. Яскравим прикладом може стати «Гобсек» Бальзака. Головний герой був упевнений, що гроші дають свободу, владу. Він так сильно ними захопився, що дозволив їм оволодіти собою.
Найголовнішим є те, що не золото визначає особистість, а особистість за до нього може втілити власну мрію.