Характер будь-якої людини формується залежно від умов її індивідуального життя, а також під впливом суспільних умов. Найбільш важливу роль у формуванні характеру відіграє активна діяльність людини, спілкування і розуміння моральних цінностей. Але найважливіше у вихованні характеру — це виховання людини в дитинстві. Адже саме вплив батьків і те, як вони навчать дитину ставитися до праці, до інших людей, своїх дій і вчинків, становить основу її характеру.
Недарма кажуть: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю. Кажучи іншими словами, наші вчинки, незалежно від того, гарні вони чи погані, можуть з часом перейти у звичку. А характер людини певною мірою й визначається звичками. А те, що від характеру людини залежить її доля, нам доводить саме життя. Не менше впливає на характер людини і коло її спілкування, адже в процесі спілкування виявляються інтелектуальні, моральні та вольові якості особистості, саме у спілкуванні вони набувають певних рис і закріплюються.
Сучасні реформи, які відбуваються у нашому суспільстві, поява нових цінностей та ідеалів, зумовлених втіленням у життя ринкових відносин, створили передумови для формування зовсім нових рис характеру наших сучасників. Та й сьогодні серед чинників, які для людини мають велике життєве значення, які формують характер людини, особливе місце займає виховання у родині і колективі. І сьогодні виховання спрямовує життєві плани людини у тому чи іншому напрямку, і сьогодні саме воно створює життєві обставини і відповідне ставлення людини до дійсності, що її оточує. Разом з тим правильне виховання перешкоджає закріпленню небажаних вчинків і звичок, недоречної у суспільстві поведінки.
Не менш важливим для формування характеру є самовиховання людини. Бо як би правильно не виховували нас батьки, та без власного усвідомлення, що таке добро, а що таке зло, що гарно, а що погано, без власної оцінки своїх вчинків і звичок дитини усі старання батьків будуть марними.
На мою думку, людина сама повинна організовувати своє життя, сама повинна себе виховувати, керуючись при цьому власними і громадськими ціннісними орієнтирами. Тільки за таких умов вона стане гідним членом суспільства, отримає повагу оточуючих, буде сміливо йти по життєвому шляху і досягне неабияких висот у своїх прагненнях
1550 року на чолі запорозьких козаків , та прозваний Байдою князь Дмитро Вишневецьких за 14 років гетьманування він зміцнив козаччину , почав будувати укріплення на острові хортиця.На початку гетьманування Байди Самійлу Кілкі було десь років 20, між козаками він зажив такої пошани, що скоро після загибелі Байди запорожці обрали його кошовим отаманом, а далі і гетьманом . З метою визволення невольників Самійло Кішка взявся до будування морських чайок , запорозькі чайки робилися у 10 сажнів завдовжки, та близько 1 сажня завширшки, днище видовбувалося з товстої липи. До днища прикріплювалися дубові ребра, на ребрах дерев’яними кілками набивалися товсті дубові дошки, на обох кінцях чайки з дощок вибудовувалися горища і підлога, під час походів зберігали зброю та харчі. Посередині чайки прироблявся станок для щогли на 1 вітрило, готову чайку конопатили клоччям та дьогтем . Потім уздовж усього човна прив’язували товсті в’язанки очерету, щоб чайка не пірнула під воду, якби навіть її залило хвилею з обох боків чайки прироблялися улоговини для 15 – 20 весел, одна така чайка підіймала по 40-60 козаків. На таких човнах запорожці під проводом гетьмана Самійла кішки розпочали свої перші морські походи. Під час одного з походів кішка опинився в турецький неволі, він був прикутий на галері до невольницької лави 26 років, не бачив нічого крім води і неба . Та неволя не вбила у серці Самійла кішки ні любові до рідного краю, ні козацького завзяття, він врятувався сам, ще й товаришів своїх визволив. Про цю подію розповідає одна з народних дум .
якось давно у марiчки було день народження.виповнинось тодi марiчi 8 рокiв.
Мама вирiшила зробити для дитини свято тому поклилака друзiв марiii, та ще там буду мама тото та бабуся марiчки
Але марiю подумала як бабуся сяде за стiл в неї руки трясутся
А подруги смiятися будуть нехай бабця за стiл сiдати не буде!
Коли дiвчинка сказала це мамi в мами потекла сльоза ! Вона була дуже засмучена
тому мама поклала скатертину та пiшла в кiмнату
Дiвчинка зрадiла що подруги не будуть смiятись...
Коли мама вийшла з кiмнати сказала:-Бабуся прийти не зможе ось передала вiдкритку там було написано:Вiтаю внученька з днем народження бажаю всього найкращого та будь справжньою людиною!