Я не очень поняла твой вопрос, но "целовать" это глагол
-Добридень, Сашко!
-Добридень, Наталіє Петрівно!
-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!
-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!
-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!
-Ой людоньки, не хочу!
- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!
- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!
- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.
- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.
- Чому це?
- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.
- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.
- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!
- А чому тоді оцінки погані?
- Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.
- Ах смішний же ти, Сашко!
- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!
- Ну добре, бувай.
- Будьте здорові!
Моє місто у перший ранковий день!
Ранкове місто було приспано легким туманцем.На вулиці тихо,жоднісінької людини.Йдучи мокрими тротуарами до нашої центральної площі,можна почути , як талі крапельки снігу виграють свою весняну мелодію на залізних рамах балконів.У центрі нашої площі дивовижної краси квіти , що саме прокидаються від зимового сну,а біля них великий залізний герб ,який чудово підкреслює патріотичність назви нашого міста! Повернувши направо та пройшовши вздовж вулиці Юності ми потрапимо на пустуючий ринок,але на вихідних тут розгортаються спраажні торгові баталії.Зліва видніїться стара водонапірна вежа ,наш маленький «Біг-Бен»,що колись виконував свою функцію але зараз просто просто гарна декорація міста.Пройшовши весь ринок відкривається прекрасний вид на Дніпро яке заворожує своєю красою та роздоллям .Далі вже виїзд з міста до славнозвісного села Трипілля .Наше місто маленьке ,але будь-кого захопить своєю затишністю!
(Описував своє тому вибач якщо не підійде)
Присудок. ,(ДІЕСЛОВО)