У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від
їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
1. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються
лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній
групі): мі́ста, села́ , плеча́ , прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя,
узбі́ччя, по́ля.
2. Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини
набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій
групі): ба́тька, Дмитра́ , Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́ , Шевче́нка; Анто́ся,
Бене́дя, Олексі́я.
2.1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на
приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників.
2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі)
мають іменники чол. роду:
2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі:
акаде́міка, во́ їна, делега́та, свяще́нника, співака́ , тесляра́ , митця́ , незнайо́мця, промо́вця, татуся́ , фено́мена (людина), учи́теля, у́ чня, фахівця́ ; Богда́на, Бори́са, Олекса́ндра, Тара́са; Андрі́я, Василя́ , Віта́лія, Сергі́я, Ю́рія; козаче́нька, хло́пчика; во́вчика, за́йчика, соко́лика; та персоніфіковані предмети і явища: Ві́тра, Моро́за та ін.
2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що
позначають конкретні предмети, зокрема:
а) назви дерев: бе́реста, ду́ ба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́ , яворо́нька,
ясено́чка;
б) назви технічних реалій, машин і їх деталей: ваго́на, електрока́ра,
ескала́тора, комп’ю́тера, літака́, моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора;
автомобі́ля, ди́зеля, по́ршня; ваго́нчика, літачка́ ;
в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети,
структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні,
лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́ їда, інтегра́ла,
като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ва, пре́фікса, су́фікса та ін., але си́нтаксису,
фразеологі́зму;
г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники і терміни: відмі́нка, восьмику́тника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника.
ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́йма, ме́тра, кіломе́тра) або
маси (гра́ма, кілогра́ма, фу́ нта, фу́ нтика);
д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́рка, понеді́лка;
листопа́да, мі́сяця, сі́чня, ти́жня; але ві́ку, листопа́ду (явище природи), ро́ку (сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) , а також числові назви: деся́тка, мільйо́на, мілья́рда;
е) назви грошових знаків: гроша́ , до́лара, карбо́ванця, санти́ма,
фра́нка, це́нта, черві́нця, черві́нчика;
є) назви органів і частин тіла: живота́ , кишковика́ , м’я́за, но́са, ро́та,
скеле́та, сугло́ба, хребта́ , шлу́ нка, па́льця; живо́тика, па́льчика, але
стравохо́ду та ін.
ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних
будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одві́рка, підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́ ; вітряка́ , ву́ лика, голубника́ ; акведу́ ка, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика; але підму́ рку, поко́ю;
з) назви предметів побуту: ножа́ , ча́йника, черпака́ ; дива́на, ми́сника,
серва́нта; стільця́ ; сті́льчика;
и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́ , кобеняка́, костю́ма,
ку́ нту́ша, піджака́ , плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́бота; костю́мчика, пла́щика; череви́чка;
і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́ блика, калача́, рога́лика;
бу́ бличка, кала́чика;
ї) назви церковних реалій: амво́на, іконоста́са, ві́втаря́ ; іконоста́сика;
к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами
-бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: Бердя́нська, Лу́ цька,
Бо́бринця, Кре́менця, Трускавця́ , Пі́ттсбурга, Ви́шгорода, Ми́ргорода,
Ша́ргорода, Бори́споля, Терно́поля, Я́мполя, Жито́мира, Яросла́ва, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв- ), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бика́ , Дніпра́ , Дністра́ , Збруча́, Псла, Те́терева; Вільхівця́ , Дінця́ , Інгульця́ , Торця́ , Хустця́ ; Оле́ськова, Льво́ва, Ха́ркова, Ки́єва, Колгу́ єва, Ха́ркова, Пиря́тина, Свято́шина, Сня́тина; Ба́хмача, Га́дяча, Га́лича, лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника: Бре́ча, Во́вка, До́вжика, Мало́го Куя́льника, Салги́ра, Сві́жа, Смо́трича.
Примітка. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Криво́го Ро́гу, Часово́го Я́ру, Широ́кого Ла́ну та ін.;
л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ ка, юту́ ба, іме́йла.
Объяснение:
