Накреслити схеми до речень. 1. Я мрію так життя прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах мої хилились віти, щоб розроставсь в глибинах корінь мій.
2. І здавалося мені, що це сам Шевченко промовляє крізь віки, щоб підтримати рідний народ у скрутну для нього годину.
3. Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя.
4. Коли пісні мойого краю пливуть у різних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах.
5. В усіх людей світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
6. Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, і побачив над собою світло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця.
улюблену страву»
Наша
найкраща
Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже
Ми з сестрою інколи їй допомагаємо,
керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
ми взялися замішувати
ретельно просіяли борошно
перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав,
вдалося підготувати
порціями ми
пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й
пательню
на
рідину
соромно подавати. Але трохи набивши
височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!