Складіть план до стислого переказуза поданим текстом, скористайтесь зразком. Повернення до Львова
Коли поїзд мало-помалу наближався до Львова і з’явилися перші будинки і напівкруглі бані церков, Марко відчув невимовну радість, бо повернувся ж до міста своєї юності, яке можна було назвати столицею, не додаючи до цього слова лапок іронії. Він радо, якось по-дитячому вітав знайомі околиці; його зір із приємністю блукав по пагорбі Високого Замку, по Лисій горі, поважній будові храму Святого Юра — скрізь, де він давним-давно не раз бував.
Чимало часу минуло відтоді, коли він востаннє був у Львові. Тоді він знав молодого Франка, Павлика, Бачинського. Нині в цьому місті ходять інші люди, ті, що живуть великим зривом вісімнадцятого року і дальших років упертих, жертовних змагань. Марко поринув у думки, сумуючи за минулим, жаль огортав його, коли він згадував про те, що з власної вини не став учасником боїв за свободу. Так він і незчувся, як потяг почав наближатися до вокзалу. Ще потяг не доїхав до львівського вокзалу, а Марко почав одягатися, почуваючи себе завороженим кораблем із середньовічної легенди, який опустили перед бурею, який блукає по морях, гнаний вітрами.
Нарешті Марко вийшов із залізничного вокзалу і зупинився як укопаний: відчув якусь дивну атмосферу неспокою і росту міста боротьби, духовних шукань, дозрівання. Тимчасом як Марко розмірковував мимохіть, стоячи перед вокзалом, з важких хмар почав сіятися дрібний дощ. Це його розбудило від задуми, і він глянув уперед, вздовж алеї: хотів увібрати холодним поглядом теплоту цього древнього рідного міста. Нарешті рушив широкою алеєю, вона привітно махала йому услід ніжно-зеленими, вітами крислатих, дерев. Йому здалося: будинки; храми, люди — все, що він зустрічав на своєму шляху, радо вітає його приїзд; а він ішов не поспішаючи, жалкуючи, в душі плачучи за тим, чого уже це вернути. І скрізь, де б він не проходив: чи то широкими гомінкими вулицями, чи то тихими вузькими вуличками, його супроводжував незримий і зримий дух величі міста Лева; і він по-щирому, радів цій навколишній гармонії, яка зливалася водно разом із ним і, мабуть, теж по-справжньому раділа поверненню свого «блудного сина» (За Ю. Тисом).
- Ой, не думаю, онучку. Насправді, не все можна купити за гроші, хай навіть і дуже великі.
- А мені здається, що за гроші можна купити все, що тільки захочеш: машину, будинок, та й навіть літак...
- Тут ти правий, але є й більш важливі речі, яких ні за які гроші не придбаєш.
- Ну і що це?
- Сам подумай, хіба можна придбати молодість, щиру дружбу, талант до мистецтва, геніальність, доброту або втрачений час?
- Хм, молодість - можна; ти забув про пластичні операції?
- Не забув, але старість, на жаль, відмінити неможливо, скільки б інвестицій у зовнішність не вкладав...
- Діду, я впевнений, що з часом люди і старість переможуть.
- Можливо. Ось тоді ми й поговоримо про те, чи все можна придбати за гроші.
- Так, я з тобою майже згоден. Є на світі багато речей, які цінніше за гроші. Але трохи грошей мені все ж не завадило б...