1. Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.
2. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера.
3. Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про
вежі темної гордині.
4. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить
рівним жовто-зеленим кольором.
5. Усяка пташечка, радіючи, співала.
6. Я йшов не поспішаючи.
7. Не так тії вороги як добрії люди — і
окрадуть жалкуючи, плачучи осудять.
8. Мандрівник вічний - невблаганний час іде впере, його не зупинити, бо
він мандрівник...
9. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна.
10. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед
поверх нас.
У житті кожної людини є місце мрії. Мрія – це така річ, яка змушує людину рухатися вперед, працювати над собою, ставати краще, робити звершення. І все це лише для того, щоб у кінцевому підсумку досягти своєї мрії. Чоловік, який має мрію, насправді виглядає навіть краще, ніж той, хто її не має. У людини, яка має мрію, горять очі, вона виглядає живою і активною. При погляді на неї стає чітко зрозуміло, що ця людина дійсно знає, навіщо живе, і яке у неї призначення на цій Землі. Іноді це дуже важливо.
Я не є винятком з цього правила, і я теж мрію. Іноді буває так, що я починаю замислюватися про свої мрії, малювати картини власного успіху в своєму розумі. Деколи трапляється так, що це займає надто багато часу, тому що я вже відчуваю, що замріявся і що пора нарешті займатися більш важливими справами на шляху досягнення та реалізації мрії. Варто відзначити, що нічого поганого в тому, що я мрію, насправді немає. Я переконаний, що коли людина мріє, уявляє собі образи свого майбутнього успіху, вона насправді наближає цей успіх до себе, робить його більш вірогідним і досяжним. Саме з цієї причини я настільки активно мрію.
Звичайно, я чудово розумію, що мрії не збудуться самі по собі, необхідно робити щось на шляху до того, щоб вони збулися. Але я знаю, що потрібно для цього робити. Перш за все, треба не тільки мріяти, але і багато працювати. Праця – це основа людського життя, завдяки праці людина істотно відрізняється від тварин, інших істот і тому подібного. Саме праця прикрашає людину, а не сам факт мрії. Праця є прямим шляхом до того, щоб мрія збулася і стала реальністю, а тому, якщо ви мрієте і тільки, знайте, що без праці мріям вашим ніколи не реалізуватися.
Людина є членом суспільства. Хоч яким егоїстом вона себе буде вважати, але завжди її оточуватимуть люди. А люди складають уже цілу державу. Отже, кожна людина має обов’язки щодо суспільства, щодо держави.
Цього року пройшов всеукраїнський перепис населення. Пам’ятаю, як жінка, яка збирала в населення дані, шкодувала, мовляв, дуже неорганізовані ми люди, не вміємо поки що жити в суспільстві. Це означало, що не всі громадяни правильно зрозуміли значення цього перепису, а тому й не намагались якось до людям, які його здійснювали. Я замислився: невже можна далі нам залишатися такими ж неорганізованими людьми, для яких слова “громадянський обов’язок” є не більше, ніж пустий звук?
Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспільної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть до юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.
Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі особистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсолютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні всього суспільства ми ще тільки вчимося.
Колись казали, що найпершим обов’язком школяра є добре навчання, і сьогодні ця точка зору залишається правильною. Якщо я, ти й кожен з хлопців та дівчат України будемо серйозно ставитися до навчання, то результатом цього стане зростання рівня освіти в суспільстві. Тобто більше буде поміркованих людей, які добре знають, що треба робити задля власного зростання й майбутнього розквіту нашої держави.
Виходить, що громадянські обов’язки людини є записаними, перш за все, не на сторінках законодавчих актів, а в серцях і душах людей. Держава ж може бути сильною лише своїм народом. А почнемо ми з того, що хоча б порозуміємось один з одним, з батьками, учителями й усіма людьми, з якими спілкуємось. Це дуже добрий початок для того, хто починає усвідомлювати свої громадянські обов’язки.