1. Для того, щоб дістатися пункту призначення, ми їхали поїздом 24 години. 2. Що б не сталось, я завжди залишусь для нього вірним товаришем. 3. Вчителька казала тихо, проте ми вловлювали кожне її слово. 4. Іванко розповів про те, як піднятися на Говерлу. 5. Якби я був художником, то намалював би цю величну природу Карпат. 6. Ой, як би зрадів мій братик, коли б дізнався, що на свято ми подаруємо йому робота. 7. Погода на морі була спекотна, зате вночі піднімався вітер. 8. Я люблю братика за те, що він завжди залищається щирим та відданим.
Розповідь особи, яка відсутня, проголошена кимось фраза, а також те, що подумав розповідач, називається чужою мовою.
Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:
"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій. - Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно. " (Ю. Мушкетик) .
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її: слова автора приклади перед прямою мовоюПетро сказав:
- Я давно хотів поїхати на море. після прямої мови"Я тобі винен"- почав хлопець. посередині-Ну що ж, - сказала Наталка- хай воно так і залишається
Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.
2. Що б не сталось, я завжди залишусь для нього вірним товаришем.
3. Вчителька казала тихо, проте ми вловлювали кожне її слово.
4. Іванко розповів про те, як піднятися на Говерлу.
5. Якби я був художником, то намалював би цю величну природу Карпат.
6. Ой, як би зрадів мій братик, коли б дізнався, що на свято ми подаруємо йому робота.
7. Погода на морі була спекотна, зате вночі піднімався вітер.
8. Я люблю братика за те, що він завжди залищається щирим та відданим.