282. Попрацюйте самостійно. Спишіть спочатку речення із непоширеними звертаннями, а потім — із поширеними звертаннями. Поставте потрібні розділові знаки. 1. Чуеш серце? Ми все подужаєм! Чуєш слово? Ми вдвох із тобою! (А. Малишко). 2. Котики вербові котики пухнасті що ви мої любі знаете про щастя? (Г. Чубач). 3. Тебе я земле всю сходив (М. Вороний). 4. Історіє з твоїх важких томів крізь давнини завісу димно-сіру майбутнє дивиться (€. Плужник). 5. Жагуча пісне України Через провалля й верховини плине твій голос солов'їний у даль немеркнучих століть (М. Рильський).
Нас, людей, на планеті більше семи мільярдів, і кожна людина належить до якогось народу. На мій погляд, людина може й жити сама по собі, може забути про те, до якого народу належить, але це буде неповноцінна людина. Вона буде неповноцінною не в сенсі фізичних або розумових здібностей, а в сенсі культури.
Кожен з нас є ланкою у довгому ланцюгу поколінь, який тягнеться з давніх давен і не закінчится на нас. Цей ланцюжок з'єднує далеких предків з нащадками. Якщо людина цурається свого народу, країни, що її породила, своєї мови та традицій, то це означає, що вона цурається своїх предків, зраджує їх.
На мій погляд, поважати культуру та традиції - не означає жити так, як жили наші предки декілька століть тому. Це й неможливо. Але пам'ятати, звідки ти взявся, яка земля тебе породила, до якого народу ти належиш - треба. Треба знати свою історію і мову, пам'ятати про славетних предків. Саме це робить людину справжньою людиною, а не просто біологічною істотою.