На мій погляд, правильне харчування потрібне всім людям, а нам, тобто, дітям та підліткам, - особливо. І так вважаю не лише я. Таку саме позицію займають і лікарі-фахівці.
Отже, харчуватися треба правильно.
Але що таке здорове харчування? Я вважаю, що таке харчування забезпечить людині якісне і довге життя. Тому воно повинно складатися з усіх тих продуктів, які не завдають шкоди здоров"ю людини, а навпаки, надають їй сили, бадьорості. Тобто, кожного дня ми повинні вживати достатню кількість білків, жирів, вуглеводів та мінеральних речовин, не забуваючи при цьому і про вітаміни.
Так само важливо пам"ятати, що зайва кількість калорій призводить до появи зайвих кілограмів, що не несуть ніякої користі для організму. Отут саме час згадати про ті заклади швидкого харчування, які ми так любимо відвідувати. Чому в них харчуватися не слід? Насамперед, тому, що їжа, яку там пропонують, має надмірну кількість калорій. Вона занадто жирна, або ж солодка, або те й друге разом, плюс ще шкідливі домішки, що додаються для кращого смаку.
Таким чином, принципи здорового харчування зрозуміти не складно: вживай різноманітні продукти, кожного дня їж фрукти та овочі, слідкуй за кількістю калорій, утримуйся від покупки готової їжі, не тримай удома шкідливих продуктів. Тоді не тільки ти сам будеш здоровим, а й уся твоя сім"я.
Одна з вулиць Одеси вже носила ім'я Антона Головатого, але, за проханням місцевих жителів у [[1999]] році в Одесі відкрили пам'ятник визначному козацькому отаману. Неодноразово з пам'ятника знущалися вандали, але міська влада не дуже поспішає з відновленням пам'ятника, на відміну від монументу Катерині ІІ.
Свій відомий вірш «До Основ'яненка» Тарас Шевченко написав після прочитання історичного нарису Г. Ф. Квітки «Головатий». У первісному варіанті вірша були такі рядки: «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине; от де, люди, наша слава, слава України!»
Але на зауваження П. Куліша Шевченко переробив перші два рядки на інші: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», проте на одній із стел пам'ятника написано первісний варіант уривку.
Могила Антона Головатого збереглася дотепер в Азербайджані (острів Сари — близько 250 км на південь від м. Баку). На місці поховання збереглась пам'ятна дошка XVIII століття, що змальовує життя А. Головатого, а також надгробна плита на місці поховання інших козаків. Нагляд за місцем поховання здійснюють представники українського посольства в Азербайджані, а також російського козацтва, які вважають діяльність отамана частиною історії Росії — зокрема, Кубанського козацтва.
Пригадується одне з оповідань А. П. Чехова про лікарів. Це оповідання "Випадок із практики". Дочка власниці фабрики хворіла. Викликали лікаря. Він оглянув і сказав, що все гаразд, просто треба відпочити. А поруч стояла мати. Стояла нерухомо і дивилася на лікаря заплаканими очима. Потім попросила, щоб лікар не від'їжджав, бо минулої ночі дочка налякала її своїм станом, а вона в неї одна-єдина дитина. Лікар хотів сказати, що в Москві у нього багато роботи, що вдома чекає сім'я. Але глянув на обличчя жінки — і залишився. Що примусило лікаря залишитись? Обов'язок? Ні! Милосердя, бо милосердя — це готовність допомагати іншому. У цьому випадку я бачу два аспекти милосердя: переживання, відчуття чужого болю як свого і порив до реальної до Без переживання милосердя вироджується в холодну благодійність, а без реальної до переходить у пусту сентиментальність.
Колись у нашій країні мріяли про те, що не буде майнової нерівності, всі будуть жити заможно. І тоді милосердя нікому не буде потрібне. Але це не так. Залишаться старість, самітність, хвороби, стихійні лиха. Саме вони будуть потребувати суспільного і індивідуального милосердя, тобто людинолюбства і до Де ж витоки милосердя?
Вони лежать у стародавній, родовій солідарності, що суворо зобов'язувала будь-якою ціною визволити, захистити "свого", виключаючи "чужого". Але все йде вперед, не стояло на місці і розуміння милосердя.
Семирічний хлопчина серед чужих — у притулку. Він пише листа дядькові, що сидить у тюрмі. Розповідає про батька, що помер, про матір, яка покинула його. А далі запитує, коли у дядька день народження, бо він йому хоче приготувати подарунок: "Я Вам хочу написати вірш". Пише хлопчина не рідному дядькові — чужому. Свята дитина! Що ж може бути найблагородніше за цей порив дитячого серця, дитячого милосердя.
Объяснение:
Так же вот.