1. Здається — фонетична транскрипція 1) - [здайец':а]; 2) - [здайет'с'а]
Звукова схема:
1) - - • = • =: • 2) - - • = • = = •
2. позначити наголос рискою над буквою "є", над звуком "е".
3. поділити на склади - [зда / йе / ц':а].
4. У слові три склади: усі склади — відкриті; 1-й і 3-й — ненаголошені, 2-й — наголошений.
5. У слові 8 букв і 7 звуків; кількісної відповідності немає, тому що буква є у позиції після голосного позначає два звуки — [йе]; буквосполучення -тьс- унаслідок асиміляції позначається як [ц':].
6. Голосні звуки: [а], [е], [а]:
[а] перший і третій — голосний заднього ряду низького підняття, ненаголошений;
[е] — голосний переднього ряду середнього підняття, наголошений.
7. Приголосні звуки: [з], [д], [т'], [й], [с']:
[з] — шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, твердий;
[д] — шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, дзвінкий, твердий;
[й] — сонорний, середньоязиковий, щілинний, м’який;
[т'] — шумний, середньоязиковий, проривний, глухий, м’який;
[с'] — шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, глухий, свистячий, пом’якшений.
8. Приголосний т у позиції перед с асимілюється ним, і це буквосполучення читається як [ц':].
9. Незважаючи на процеси асиміляції пом’якшений подовжений
[ц':] графічно передається буквосполученням -тьс-: здається.
відповідь:
як чудово на прогулянці в зимовому лісі!
все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. на гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. всі гілки схилилися під вагою снігу. коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
небо чисте, блакитне. на сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
мороз. сніг вискрипує і хрумає під ногами. якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
у лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. у морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. а це синичка цвірінькає. насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
ні, не всі заснули. ось і чиїсь сліди на снігу. хто тут бігав? може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
сонце взимку сідає рано. ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. вечоріє, холодно. повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
пояснення: