Стоїть весна. На деревах розкривається зелененьке листя. Бігають у траві маленькі комашки, шукаючи собі їжу. Тьохкають солов’ї, напевно, радіючи теплу. Я дивлюся в небо і, здається, звідти виглядають тваринки з хмаринок. Раптом подув прохолодний вітерець. Небо вкрилося сірими хмарами. Мабуть, незабаром почнеться теплий травневий дощик.
1. Що за казна-що: шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носи.(Вершник на коні) 2. Щось без леза та без зуба Розтина міцного дуба. (Блискавка) 3. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.( Вітер) 4. Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна) 5. Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик) 6. Ніщо не летіло, Ніщо не злякало, А вся затремтіла, А вся задрижала. (Осика) 7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає. (Межа) 8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я) 9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув. (Пташине молоко) 10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є. (Ім'я)
Сонце пресвятеє на землю радість принесло. (Т. Шевченко.) 2. Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням. (Ю. Яновський.) 3. І діти сміються, і вітер привітно в каштанах шумить. (В. Сосюра.) 4. Ліс прокидався безжурним дзвоном незримих пташок. (Я. Баш.) 5. Над лісом плив місяць-повень, і перехлюпувалось че.ре.з береги бездонне небо. (Ю. Збанацький.) 6. Виходять з лісу два приземкуваті коні. (Марко Черемшина.) 7. Серед майдану стояла прездорова сахарня. (І. Нечуй- Левицький.) 8. Кухарів багато, зате каша пригоріла. (Нар. творчість.) 9. На козаку й рогожа пригожа. (Нар. творчість.)
Стоїть весна. На деревах розкривається зелененьке листя. Бігають у траві маленькі комашки, шукаючи собі їжу. Тьохкають солов’ї, напевно, радіючи теплу. Я дивлюся в небо і, здається, звідти виглядають тваринки з хмаринок. Раптом подув прохолодний вітерець. Небо вкрилося сірими хмарами. Мабуть, незабаром почнеться теплий травневий дощик.