Певно, тут колись ішли запеклі бої. Як і завжди, сьогодні, працею ми зустрічаєм сонця схід. Ця звістка, очевидно, дуже вразила жінку. А хлібам колосистим, здається, немає кінця. мене хотів спіймати світ, але, на щастя, не спіймав. як на зло, почав накрапати дощ. здавалось, болотам не буде кінця. ми, власне кажучи, передбачали такий поворот подій. я його зустрічав вже не раз і не два, безперечно. народився дід тому сто років, отже мав старших ще батьків. людина, може, й не безсмертна, але безмежна
-Привіт Андрій!
- Як ти провів своє літо?
- Спочатку я зі своїми батьками їздив у Полтаву, там я пробув 2 дня. Тоді ми вирішували куди поїдем дальше. Ми думали що поїдем в Буковель, але так як ми там вже були, вирішили полетіти за кордон. Полетіли ми аж в середині липня в Італію. Там ми пробули 3 з половиною тижня. Я відпочив, добре загорів. Жили ми в елітному готелі.
-Ясно. Тобі наверно дуже сподобалось там?
-Да. Там було просто супер. А ти як провів своє літо?
-Я пів літа провів у селі у дідуся з бабусею, а потім ми поїхали на море. Ну бачиш, я не так класно провів літо як ти?
-Ясно. Ну все одно ти ж відпочив від школи?
-Да. Відпочив.
-Я думаю на наступний рік ти тоже десь класно відпочинеш?
-Можливо?
-Ну добре, пока.
-Пока!